Пам'ятаєте на початку карантину всі почали активно купувати курси? Ми теж пару купили. І як то буває — на перспективу. Бо карантин для нас був умовним- ми продовжили ходити на повний робочий день, ну і курси відклали на майбутнє.
І тут Яночка каже давай пройдемо той курс від Євгена Клопотенка «Мислити, як кухар». Ну давай. І зарився в пошуках тої лінки на он-лайн курс. Найшов. Переходжу, а лінка не працює. Перші слова «Євгене, Євгене» (то ми хавжди говоримо, коли щось не вдається з рецептів пана Клопотенка, таке іноді буває, як і зі всіма рецептами).
Ну, думаю, зайду з флангу — вбиваю назву платформи — і всьо — нема платформи. Якась там інфа знаходиться, а сервер не відповідає. Ну от тобі маєш он-лайн освіту, саморозвиток і хвалений ріст он-лайн платформ. Булька.
І ні тобі повідомлення, що нам капець і перепрошуємо за наше нещастя. Ні тобі повернення коштів (ха ха, наївний). Нічого. Тихо, як…
От і май тепер довіру до тих майданчиків. Всьо, з тим зав'язую.
Але якщо глянути на загал, то проблема тут глобальна (як на мій погляд).
Бо:
- Ми купуємо продукт, чи то пак доступ до нього. А він залежить від живучості платформи.
- Що з рештою клієнтів? Як повелися з тими, хто вчився і розраховував отримати знання?
- На основі яких законів працюють такі майданчики? Чи вони відповідають якимось критеріям якості і чи вони зобов'язані хоч-якось перед клієнтами?
- Як має виглядати власність в он-лайні?
- Як має виглядати права споживачів в світі он-лайн послуг (навіть з освіти)?
По суті я не можу нічого нікому пред'явити. Добре, що хоч знижка 50% була. Халява вона така.
