Пригадав собі цілком випадково, що приблизно 10 років тому, я придбав собі рюкзак Osprey Quasar. Ніби нічого такого, придбав, відносив та й годі. Але ось в чому справа — я користуюся ним досі. Ось уже 10 років. В нього було, сподіваюся, щасливе життя, як в рюкзака, якщо так можна говорити.

Але трішки історії. Купівля Osprey в 2011, коли я був студентом була затією досить коштовною. Моя стипендія була меншою за вйого вартість. Але будучи захопленим якістю і зручністю від цих рюкзаків, які носили деякі мої друзі, що полюбляли гори, рішення було зроблено. І байдуже, що буде потім. Ще пригадую, як я дістав від мами за такий дорогий рюкзак, але я її запевнив, що мені саме такий потрібен і що він мені прослужить довше, ніж 3 рюкзаки по 300 гривень. Що зрештою так і вийшло. Проте тоді я вислухав достатньо. Але то вже історія.

В цього Osprey були зовсім нетепличні умови життя, особливо в перші роки, коли я ще був студентом: постійні поїздки додому на вихідні з напакованим під зав'язку картоплею і всіляким їдлом, одно-дводенні мандрівки містами і горами, постіне носіння в місті з ноутбуком, їзда на ровері, закупи продуктів, а потім настали найтяжчі часи — ремонт. Чого я в ньому тоді не возив — від всіляких будматеріалів і інструментів до кухонних дверей з склом, що все ж прорізало в ньому дирку на дні. Так — це було геть по дурному, згоден. Але після всього, що я в ньому провіз, я гадав, що він незнищенний абсолютно.

Так, ще через трохи, десь на році 5-му, вентиляційна сіточка на спинці почала розкладатися на молекули і вже після декількох підшивань вона здалася. Але рюкзак ніт. І міняти його ніскільки не хотілося. Десь на 8-му році віджив один з двох бігунків основного відділення, але що ж, є другий — хіба це пробема.

Десь минулого року я надумав купити щось новеньке. Думаю пора сердезі на пенсію. Але щось так походив, подивився, що нічого цікавого для себе не помітив, та й мій Osprey цілком нормальний. Мої теперішні запити на міський рюкзак порівняно малі, то й відніс його у ательє і там його трішки підлатали (дно прорізане склом, яке знову засвітилося після першого ремонту), поміняли сіточку на спинці і бігунок. Та й усе, рюкзак знову в строю і нічого йому не бракує. Тому продовжую ним користуватися.

Ось вона «річ». Такими мають бути рюкзаки і спорядження. І дуже круто, що тоді в мене з'явилися друзі з Оспреями. Фактично тоді вони були першовідкривачами з магазину спорядження Горгани.

P.S. Крім вищезгаданого в мене є ще три рюкзаки Osprey. Фактично на всі випадки життя. Всі служать вірою правдою і, так, вони дорожчі за багато інших, але відпрацьовують кожну гривню витрачену на них. І це круто.