Знаєте, поки що у путіна все виходить з точністю до навпаки. До повномасштабного вторгнення кордони з НАТО складали 1,2 тис км, тепер будуть 2500 км. Ціль зупинити альянс в результаті додала до НАТО дві країни.

Демілітаризація України відбувається такими темпами, що найближчим часом ЗСУ перейдуть повністю на західну зброю та будуть однією з самих боєздатних обороноздатних армій у світі.

Денацифікація дала величезний поштовх для розвитку Українського народу. Як сказав мій знайомий журналіст, «Раніше я думав, що Україна — це якісь інші росіяни». Зараз весь світ знає, що Україна — це Україна. У всіх країнах, де я був за ці місяці, розвішані плакати «Будь сміливим, як Україна!»

Ідентична ситуація у путіна із захистом російської культури та російської мови. Жарти, що колишній чоловік Дорофєєвої Вова Дантес вбив Пушкіна вже не є смішними. Адже Пушкіна в Україні вбив інший вова. вова путін.

Пушкін — мій чи не мій?

В 2018 році я переїхав з Литви до Львова. Я знайомився з людьми та намагався зрозуміти їх ідентичність. Особливо тих, хто зі мною говорив російською. Я запитував «Пушкін твій поет?» Мені відповідали «Так, мій». І додавали «Земфіра теж моя». Не було протиріччя між «бути українцем» та російською культурою.

Я повторив те ж питання після 24 лютого. Майже всі відповіли на це питання вже українською та домінували відповіді, що ніякий він не рідний. Великий захисник російської  культури вбив Пушкіна в Україні. 

А яка ситуація з російською культурою у них вдома?

Щоб все не розказувати, пропоную один експеримент. Відкрийте в інтернеті пошук. Введіть слово «ссылка». Не посилання, link, а та, що в Сибір, каторга. До слова «ссылка» додавайте відомих російських поетів та письменників.

Пошук запитає «Вам цікаво дізнатись про перше заслання Лермонтова чи про друге?» У Пушкіна теж два. Південне заслання та в село Михайлово.

Достоєвського врятували від розстрілу засланням до Сибіру. Врятували від розстрілу засланням! Бродський був у засланні в Архангельській області, а потім вигнаний з країни. 

Зручно вчити царів. Конфлікт Пушкіна — з Олександром І. У Лермонтова — з імператором  Миколаєм І. Достоєвський — Олександр ІІ. Булгаков — сталін. Бродський — брєжнєв. Д. Биків — путін.

Філософський пароплав

Можливо, комусь невідомий такий термін як «філософський пароплав». 100 років тому в 1922 році на кораблях вигнали з країни діячів культури та науки. Ленін чомусь на цей раз вирішив не розстріляти, а вигнати. Країну покинув Набоков, який багато разів номінувався на Нобелівську премію з літератури та пара сотен інших діячів мистецтва та науки.

Ідіота в росії не напишеш

Якщо подивитися на історію, то ми побачимо, що Тургєнєв писав в Німеччині, Достоєвський написав «Ідіота» в Італії та Швейцарії. Акунін пише в еміграції. І це не про те, що російська культура хороша чи погана. Це про те, що сама російська влада російську культуру вбиває. Як це робили царі, ленін, сталін, а зараз повторює путін. 

Дмитро Биков, якого пробували отруїти «новачком» путінськи терористи, доволі точно описав: «Я вигадував книгу в росії, а писати їхав за кордон! Тому що в росії тисне ця атмосфера вічного переслідування, ось це відчуття неправоти, ну і взагалі тисне російська атмосфера. Вона важка. Жити там, звичайно, — це хороше загартування, але писати потрібно у відчутті повної творчої розкутості».

Як вбили КВК

Моя особиста історія, пов'язана з Україною, почала укріплятися після 2014 року. Раніше я часом дивився КВК. Смішно, гарні фрази, але після імперських діянь 2014 року я навіть сам не зауважив, як відмовився від КВК та перейшов на українські Дизель шоу, Лігу сміху та інші. 

І я помітив, що все більше відмовляюся не від російського, а від імперського та фашистського російського. Навіть від того, в якому обирають мовчати та вдавати, що війна та інше насилля не відбувається.

А для тих, хто протистоїть російському імперіалізму, в мене є місце. От на днях поїдемо на концерт Грєбєнщикова. Завершую читати чудову книгу Миколи Еппле «Незручне минуле». І тут варто відмітити, що вони мені не рідні. З іншої країни, іншої культури. Які створюють те, що мені цікаво. Так як і музика Guano Apes або книги закордонних авторів. Не моі, але цікаві.

А як з мовою? 

Я бачив, як все більше людей переходять на українську. Я думав, що пік — це коли українською заговорили Кошевий та Потап, але ні… це все ще початок. Адже і Дорофєєва та багато інших переходять на українську мову.

Також моі знайомі, які до 24 лютого розмовляли в Україні російською, зараз хоч інколи із помилками, але переходять на українську.

І тут багато людей роблять акцент на відмову від російської мови, а акцент зовсім в іншому. Суть не тільки у відмові, скільки у виборі рідного. В даному випадку, на користь українського. 

Хоча і є ненависть до російського. І зараз це нормально. Імперські дії мають реакцію.

Союзна рятівна любов

В Литві після закінчення окупації дві самі популярні радіостанції М-1 та Radiocentras мали неписане правило. «Ми не граємо російську музику». Це правило ввели засновники радіостанцій. Їх вже немає в живих, а правило залишилось. От такий результат дала «союзна любов». Це як нагадування, що ми вільні від російського миру, який вбивав та катував громадян нашої країни. Адже тільки в перші роки окупації «рятівники» вивезли у заслання більше 10% населення Литви.

Російські імперіалісти самі вбивають свою російську культуру. Адже такою «дружбою» прищеплювати російську культуру — це як заставити дати ім'я насильника власній дитині. Не важливо, наскільки воно гарне, але хочеться бути від нього подалі.

Алекс з Литви