Вчорашній день є ілюстрацією дуже багатьох процесів, які зараз відбуваються в Україні. Як вже давно прийнято в нашому інформаційному просторі, поруч пройшлась зрада з перемогою.
Почну з позитивного, вчора чудова Соломія Вітвіцька передала п'ятьом українським протезистам сертифікати на навчання протезуванню в канадській клініці. Сертифікати покривають не лише навчання, а також всі витрати на перельот та проживання. Все це стало можливим заявдяки простим людям, які купували благодійний випуск журналу VIVA, присвяченого мультимедійному проекту «Переможці», партнером якого також виступила наша організація ГО «Підмога.інфо».
Що зробили чиновники для допомоги? А нічого. За два роки війни вони не спромоглися жодного разу привезти в Україну міжнародних експертів, вони не змогли навіть ввести спеціальність протезиста. Всі програми навчання робить громадськість, діаспора, бізнес, журналісти, тільки не профільний чиновник. Але до бездіяльності ми вже звикли, ми звикли тягнути все на своїх же плечах, вчора ж відбувся відкритий саботаж за іншим питанням.
В Україні існує поняття кваліфікації протезних підприємств, вони мають продемонструвати документи на належне обладнання, підтвердити певний рівень підготовки протезистів, надати купу довідок і ще пройти громадські експертизи. І ось сьогодні я читаю повідомлення від Віктора Кардаша про те, що Мінсоцполітики неправомірно не підтвердило кваліфікацію підприємству, на якому він працює.
Довідково: Віктор є одним з учасників проекту «Переможці», ветеран, втратив ногу у с. Урзуф Донецької області. В мирному житті Віктор був вчителем танців, а тепер за іронією долі пересувається на протезі. Але він вирішив стати протезистом і допомагати іншим ветеранам, які повертаються з ампутаціями додому.
Мінсоцполітики вирішило інакше, точніше це зробила одна людина в міністерстві. Кваліфікацію надає експертна група при Мінсоц. Очолює її самий «чесний» та «непідкупний» Василь Шевченко. В комісію входить 10 людей, рішення приймається шляхом голосування і тут відбувається найцікавіше – 6 членів комісії голосують «ЗА», 3 «УТРИМАЛИСЬ» і лише наш голова Василь Шевченко голосує «ПРОТИ».
Інакше кажучи, простою більшістю голосів рішення мало б бути позитивним. Більш того, «ЗА» голосували саме ті люди, які відвідували це підприємство, навіть ті, яких я відверто недолюблюю і звільнив би при першій нагоді. Шевченко ж там, певно, жодного разу і не був. Тим не менш, заступник міністра доручає розробити протокол засідання, в якому була б зафіксована відмова. Що є підробкою документів і тиском на бізнес.
Мені цікаві мотиви прийняття подібного рішення і такого грубого порушення етики та закону. Не захотіли «домовлятись»? Не захотіли забезпечити стабільне існування певних потоків? В коментарях до запису Віктора на фейсбук можна побачити запити від пацієнтів цієї протезної майстерні, які цікавляться як тепер зможуть отримати протези і залишають відгуки про саме підприємство. І як у чиновника підіймається рука спекулювати саме на цій темі? Можливо, заробляти на трагедії, що сталась в інших людей у житті?
Оскільки саме вчора я захистив дипломну роботу по темі «Маркетинг неприбуткових організацій», на прикладі адвокаційної ГО «Підмога.інфо», на 94 бали і був запрошений продовжити навчання в аспірантурі, я можу зробити експертний висновок – таких вась треба пиздити. Інакше нічого в країні не зміниться. Чи потрібен контроль над протезистами? Безперечно! Але це не має робити сам же розпорядник коштів, який при певному тиску на бізнес зможе забезпечити стрімкі потоки валюти з доставкою прямо у свій кабінет.
Чекаю на пояснення від Мінсоцполітики стосовно цього інциденту і публікацію протоколу голосування.
UPD: Були отримані пояснення від Василя Шевченко, протокол буде опубліковано і моя інформація виявилась вірною: 6 голосів — «ЗА», 3 — «УТРИМАЛИСЬ», 1 — «ПРОТИ»
На завершення цієї історії, хочу процитувати класика: «Сказати вам по правді, не люблю я тих блядських теревенів, бо не вірю у силу слова я, а вірю в силу піздюлєй.»
