Вже три роки я займаюсь адвокацією прав людей, які потребують протезування. І три роки поспіль (до цього було так само) Мінсоцполітики на декілька місяців саботує діяльність всієї протезної галузі. Відбувається це через некомпететність керівників, які чомусь все ще займають високі посади. До них навіть не застосовують дисциплінарні методи впливу.
Для розуміння проблеми читачами я коротко опишу методику отримання протезу людиною. Спочатку людина, яка потребує протезування звертається на будь-який завод (приватний або комерційний) для отримання протезу. Клієнт має право вибору підприємства. Головне – наявність у фірми договору з державою на виконання державного замовлення. Оскільки вартість протезів є високою, 99% замовлень відбуваються за державною програмою.
Щоб укласти договір з державою, підприємство проходить процедуру отримання кваліфікації в міністерстві. Але держава не може безконтрольно купувати протези без регулювання їхньої вартості. Тому мають бути граничні ціни. Наприклад, протез стегна не дорожчий за 100 тис. грн. Без цін немає договору, без договору люди не отримують протези. Думаю, все поки що зрозуміло.
Ціни затверджуються Наказом Мінсоцполітики. В останньому наказі спеціально, чи просто через некомпетентність було вказано, що ціни діють лише на 2016 рік.
Відповідно, у 2017 році їх використовувати вже не можна. А тому ще жодне підприємство не має на руках укладених договорів. І виготовляти протези вони можуть лише на свій страх і ризик за власні кошти у сподіванні, що колись добрий чиновник Мінсоцполітики їм таки заплатить. Цим чиновником є заступник міністра соціальної політики України Федорович Наталія Володимирівна. Чому саме вона? Тому що на скані документів її підпис і вона є профільним замом.
Що відбувається зараз? Київський протезний завод бере кредити в комерційних банках на виплату відсотків з неотриманого прибутку державі, щоб ще не підпасти під пеню. Приватні фірми теж залазять в борги або відправляють клієнтів очікувати до підписання договорів.
Яка реакція пані Федорович? Лише через 2 місяці з початку року цей високопрофесійний топ-менеджер зрозуміла, що галузь стоїть. І 28 лютого заслала на Державну регуляторну службу запит з коротким меседжем: «Скажіть, цей наказ є регуляторним актом, чи ні і чи потрібно його з вами погоджувати?» Лист викладаю нижче.
Зараз середина березня, договори відсутні. Люди не можуть отримати протези. Чиновники розбираються з ким і що мають погоджувати. Місяць на отримання відповіді, потім 2-4 тижні на юстування (якщо не виникне додаткових запитань) і лише до травня, можливо, галузь запрацює.
А тепер в мене є ряд запитань до пані Федорович:
- як Ви самі оцінюєте свою діяльність і професійну придатність з огляду на саботаж протезної галузі на 4-5 місяців?
- чи вважаєте Ви нормальним таку ситуацію в країні, яка знаходиться у стані війни?
- хто понесе відповідальність за ці дії?
- з чого оплачувати протези прямо зараз? Як щодо заробітних плат протезистам?
Якщо МСП вже три роки не здатне налагодити свою роботу. Якщо чиновників Фонду соціального захисту людей з інвалідністю ловлять на хабарях. То чи не сигнал це? Чи не думаєте ви щось змінювати? Заводити нових людей? Впроваджувати систему контролю за такими менеджерами, як пані Федорович? Я вже не кажу про притягнення їх до відповідальності та звільнення.
Звертаюсь до пана Реви. Ми були у Вас на зустрічі. Візьміть ситуацію під власний контроль. Якщо потрібно, набирайте радників, які контролюватимуть цю діяльність. Ми відкриті до співпраці, але хочемо бачити результат.
