Вже пройшло 6 місяців поточного року. Реформатори продовжують розпил працювати. Я вирішив порівняти діяльність громадських діячів і медіа VS профільне Мінсоцполітики. Спочатку хотів оформити все в пост на фейсбук, але зрозумів, що завдяки діяльності громадськості буде задовго, тоді як всі надбання профільного виконавчого органу можна було б легко відправити смскою, щоб отримвач розплакався.
Починаймо баттл.
Громадськість:
- місія НАТО за участі представників канадської діаспори, а саме CUIAF, членів ISPO (International Society for Prosthetics and Orthotics) і власне уповноважених осіб від НАТО. Метою є створення спеціальності техніка протезиста. Це дало б нашим фахівцям можливість отримання міжнародної кваліфікації. Бо зараз вони переймають досвід ремісницьким шляхом, ви розумієте? Ремісницьким шляхом. Спеціальності такої в Україні немає, майбутній протезист приходить до наставника і той йому показує де молотком вдарити, де підігріти пластик і таке інше. Це як грати в якусь Цивілізацію, наприклад. Бачили, можливо, в цій грі можна на танк бігти з луками? Так ось українці з луками, у сфері протезування і це більше, ніж за 2 роки війни. Ця місія була покликана вирішити дану проблему, але за нас нічого ніхто робити не буде, максимум консультації, обмін досвідом і залучення донорських коштів. Далі розповім чим все закінчилося.
- канадською діаспорою було проведено другий етап Проекту підтримки протезування в Україні. Було відпротезовано 10 людей і 8 закордонних спеціалістів (протезисти, фізіотерапевти) передали досвід 15 українським фахівцям. Головною задачею є саме передати вітчизняним фахівцям досвід складного протезування і при другому етапі були вручені сертифікати, що українські спеціалісти можуть ставити протези iLimb від Touch Bionics. Що це за протези ви можете подивитись нижче.
- телеканал "1+1" та журнал "VIVA" під керівництвом Соломії Вітвіцької зробили чудову виставку «Переможці», яка вже стала міжнародною, наприклад, я також приймав участь у презентації в Торонто, а також виставка була у Брюселі. За зібрані кошти 5 українських протезистів будуть навчатися в Канаді.
- наша ГО «Підмога.інфо» здійснює постійне консультування людей щодо того, як їм отримати протези і виступає точкою входу для різних ініціатив. Ми допомагаємо організаційно, медійно, інформаційно та іншими способами. Також наші члени входять в комісію при Державній службі у справах ветеранів і я є радником у Фонді соціального захисту інвалідів. Це все здійснюється з метою поточного контролю і тому ми дуже добре знаємо а чим же на цю роботу може відповісти профільне міністерство.
Мінсоцполітики:
- починали з програми навчання, ну й продовжимо. Все що за цей час зробило Міністерство – написало запит на Міністерство освіти щодо впровадження відповідної спеціальності. Це за півроку, думаю, що ще через 6 місяців вони отримають відповідь.
- Проект підтримки протезування держава теж не підтримала, писала відписки, що це не по процедурі, тому весь проект був покритий за кошти канадського фонду.
- вже майже липень, а в нас все ще немає граничних цін на складні вироби типу міоелектричних протезів рук. Що це значить для вас, читачі? Міоелектричний протез руки коштує за кордоном приблизно 2 млн. грн., в Україні сума вдвічі дешевша, бо відсутні перельоти, оплата за проживання і сама робота спеціаліста дешевша. А це значить, що з ваших кишень Мінсоцполітики краде 1 млн. грн. на одному протезі руки. Виходить, що американські та канадські спеціалісти самотужки приїхали у якості волонтерів в Україну, навчили наших фахівців, видали міжнародні сертифікати, а наші чиновники досі за півроку не можуть затвердити граничні ціни. Чому? Думається, що тут може бути суто матеріаьний інтерес.
Ви можете сказати, що все краще має бути для бійців і нехай вже крадуть в мене з кишені, але протезують за кордоном, але як ви уявляєте собі обслуговування і повторне протезування? Згідно з 518 постановою КМУ, ця послуга разова, відповідно, через 3-5 років у нас почнуть з'являтись люди, яким будуть потрібні складні протези і які їх не отримають. Це якщо нічого не робити, якщо не розвивати власного виробника.Виходить так, що громадськість залучає міжнародних консультантів, навчає протезистів і допомагає бійцям, а також цивільним, у той час, коли Мінсоцполітики ніхуя не робить люб'язно обмінюється запитами з іншими владними органами.Ось такі хероїчні здобутки у протезуванні. І коли звертаєшся до міністра про зустріч або надсилаєш просто перелік проблем, тебе зустрічає стіна байдужості.
Опіку Мінсоцу відчувають на собі і переселенці. Хочу підкреслити, що в Раді нема жодного депутата, який би взяв це питання під контроль, а скільки комбатів і популістів.
