Минулого року вся Україна слідкувала за успіхами паралімпійської збірної. Щодня наші спортсмени встановлювали рекорди і займали найвищі позиції, завдяки чому, зайняли почесне 3 місце серед всіх команд у світі. А далі... Зустріч в аеропорту, всі телеканали, купа небайдужих та волонтерів, сотні передач, десятки прямих ефірів, фільми.
Тоді я подумав – аж ось, сталося! Нарешті українці зрозуміли, що люди з інвалідністю є такими ж членами соціуму, як і всі. Що ми можемо жити повноцінним життям: працювати, займатися спортом, представляти нашу країну на міжнародній арені.
Але всі побажання, вся гордість і розуміння все ще наштовхуються на стіну байдужості. Байдужості до рівних прав і можливості користування містом. Я говоритиму про архітектурну доступність.
Проводжати паралімпійську збірну у Ріо прийшло в 10 разів більше людей, ніж на позаминулі ігри. Особисто мені запам'ятався Віталій Кличко, який з трибуни багато говорив про спорт, рівність, європейське місто і що КМДА завжди піклувалось, піклується та буде піклуватися про людей з інвалідністю. Далі щось там за гордість, силу, мужність і таке інше. А хто, як не він, мав би робити промову? Спортсмен світового рівня!
Щоправда, вже раніше здавали Поштову площу. Доступну, сучасну, гарну. На жаль, чиновники все ще не розуміють, що архітектурна доступність це не 2 швелери під кутом 45 градусів, тому наш експеримент завершився так.
Мер сказав – не переживати! Все під контролем! Роботи не завершено, а як все зробимо, то ви зрозумієте, що Європа та майбутнє вже не просто поруч, а прямо на Поштовій площі і знаходяться. Ну що ж робити, чекали більше року, ситуація не змінилася, всі якось підзабули проблематику, адже у Києві одним недоступним об'єктом менше або більше – особливої різниці нема.
Аж тут вирішили реконструювати метро Лівобережна. Ось тепер мають зробити гарно! Для Євробачення ж роботи проводять, а слоган не простий: «Шануймо розмаїття». В результаті, навіть візки не проходять у двері нової сучасної європейської станції! Я вже не згадую тактильні направляючі, таблички, підйомники, ліфти і обладнані туалети. Весь цей «банкет» коштував майже 1 млн. доларів. І знову маємо коментар від чиновника, директора департаменту соціальної політики м. Київ, Юрія Крикунова.
Роботи не завершено! Думаю, що після усадки двері самі-собою розширяться. Що більш вірогідно, буде виділено додатковий бюджет на реконструкцію реконструкції. А це все наші з вами гроші, шановні платники податків.
Ось і виходить досі, що коли паралімпійці везуть медалі, або хлопці повертаються з війни без кінцівок, то ви молодці! Ми ж за рівність! Ми же, я же, ми ж всі з вами!!! А як створити умови для соціальної адаптації, то моя хата зкраю і ви наче й громадяни, але якогось другого сорту. Сидіть собі краще вдома.
І це стосується не лише Кличко, а його захисників, власників недоступного бізнесу і взагалі кожної людини, яка не задумується, наприклад, навіщо потрібні наземні переходи. Тішить лише, що маємо оперативну реакцію від Уповноваженого президента у справах людей з інвалідністю Валерія Михайловича Сушкевича.
Людям з інвалідністю я б хотів сказати, що якщо ми хочемо, щоб наш голос почули, потрібно самим йти у владу і представляти себе. Виконавча, законодавча, судова гілки влади.
Потрібно бути активними і відстоювати свої права. Тоді голос політика стане не голосом популізму, а рупором наших проблем!
