Багато хто не розуміє навіщо потрібно робити наземні переходи. Свіжий випадок з Бесарабкою це дуже наочно демонструє. В цій статті я поясню чому підземні переходи більш небезпечні, ніж наземні і чому розвиток інфраструктри це не тільки більші та ширші дороги і розв'язки, розв'язки, розв'язки.

В мене є хороший знайомий, він спортсмен і знаходиться в резерві Паралімпійської збірної України. Пам'ятаєте цих хлопців та дівчат?

0c3ec54435-1.jpg

Так-так, саме вони принесли нам 3 місце у світі. Звати мого знайомого – Дмитро Щебетюк і він інспектує українські міста на архітектурну доступність. Для цього було створено чудову ініціативу Доступно.UA Пропоную переглянути його звіт на відео в статті міського журналу Хмарочос. Якщо ви не хочете дивитись відео, просто покажу вам коротку ілюстрацію, чим закінчився експеримент.

3340d28030-2.jpg

Чому ж знадобилась допомога 4 хлопців, якщо поруч є ліфт? А тому що ліфт був зачинений! Опапа. Тобто, його побудували за наші з вами кошти, хтось засвітив свою морду на цьому заході, а потім вирішили ліфт закрити від гріха подалі. Ще всяке бидло захоче користуватися, а ліфт призначено лише для того, хто відкривав, ти собі власний побудуй. Певно, логіка була приблизно такою.

Так само в Києві нещодавно відкрили Центр реабілітації для дітей з інвалідністю і одразу закрили, як тільки пішли камери. Ще мені розповідали про підйомник для людей на візках на швидкісному трамваї, який поставили і теж одразу закрили. Справа в тому, що люди з інвалідністю існують і ми хочемо навчатися, працювати, сплачувати податки, створювати родини, як і всі інші. І не потрібно думати, що це все забаганки, прописані в ДБН (державна будівельна норма), а не щось, чим люди будуть користуватися. Хороше відео на тему зняв Богдан Кутєпов.

Так а що ж з переходами і чому підземні можуть бути більш небезпечними за наземні? За даними Департаменту архітектури, в Києві приблизно 55% маломобільних громадян. До них в той, чи інший проміжок часу відноситься кожен із нас:

От уявіть, що ви на милицях намагаєтеся спуститися в цей підземний Троєщенський ринок або, що з вами дитина на колясці. Уявили? Зручно? Саме тому для багатьох людей користуватися підземними переходами або тяжко, або неможливо взагалі. Наприклад, щоб перейти Хрещатик нам доводиться викликати патруль, очікувати 10-40 хвилин, потім поліцейські перекривають вулицю, ми переходимо і вони знову пускають трафік. Багато людей вважають підземні переходи більш безпечними. Окей, гугл, а тепер скажи мені, що станеться, якщо ти не можеш спуститись в перехід та перебігаєш вулицю в недозволеному місці? Водій тебе навіть не очікує там побачити. Саме тому в цих ваших «європах» та «америках» підземні переходи майже відсутні. В нас же не автомобілі потрібно загнати під землю, а людей.

«Так в нас же доріг немає, будемо стояти в корках» – скажуть люди. Справа в тому, що запит на автомобілі в мегаполісі є майже невичерпним. Тобто, якщо побудувати вдвічі більше умовних доріг, то вдвічі виросте й кількість автомобілей і всі знову стоятимуть в заторах. Тому розвинуті країни інвестують в громадський транспорт. Якщо він швидкий, зручний і доступний, ним будуть користуватися. Я не так давно був у столиці Данії Копенгагені. Дуже багато людей з інвалідністю на вулицях і пересуваються вільно. Автомобілі майже відсутні. Всі користуються громадським транспортом або велосипедами. Подивіться як страждають кляті європейці.

465bb853a9-3.jpg

Це ж дикунство! Де магістраль? Де Метроград? Чому відсутні підземні переходи? Одразу видно, що працювали аматори. Наш очільник профі і такого безладу він просто не допустить. Місту потрібно більше кредитних ланосів! Якщо серйозно, то чим воювати проти переходів, краще б українці запитували в мера де нові автобуси, чому інфраструктра не розвивається, чому ліфти є, але не працюють.

Тому що інакше виходить, що деякі громадяни аплодують нашим паралімпійським спортсменам і вклоняються мужності бійців, які постраждали на війні з Мордором, а потім так само обмежують їхні права на повноцінне життя.

Подумайте про це, а поки я вам продублюю наш ролик з інспекцією Києва на доступність.