В неділю в Мінську білоруси провели масштабну акцію проти Лукашенка (sic! це важливо — не за Незалежну Білорусь, не за зміну геополітичного курсу, а просто проти одного чиновника). За деякими оцінками, протестувальників було до 200 тисяч — для 10-мільйонної Білорусі це десь так, як для Києва тисяч 600-700.
Ввечері мітинг спокійно розійшовся, поприбиравши за собою сміття. Ніяких наметових містечок, ніяких аналогій з Майданом.
Протестувальникам муляє тільки Лукашенко, а не Росія, не Путін, не диктатура як режим, не ізоляція від Європи, не знищення суверенітету, не знищення білоруськості, не зникнення мови й історії, не совковий тип економіки... В Білорусі взагалі унікальна ситуація: для суспільства не існує протистояння «за Росію чи за Європу», вони не мали поки жодних конфліктів і тим більше війни з РФ.
Білоруси 20 років сиділи, фактично, на утриманні Росії та із задоволенням сиділи би й далі. Антиросійська риторика для білорусів — це типове «бджоли проти меду», тому вона і не поширена. Але водночас кожен третій(!) білорус має шенгенську візу. І вони не бачатоь в цьому ні суперечності, ні проблеми. Тобто, якщо їм вдасться скинути Лукашенка, на заміну йому має прийти хтось практично такий самий, щоб міг зберегти наявний стан речей.
В риториці самого Лукашенка зараз продовжується лінія на «турботу про неслухняних дітей і покарання злих найманців і дурних бунтівників». Але водночас він очевидно погрожує жорстким силовим втручанням і кров'ю.
На тлі масштабів протестів (адже не тільки в Мінську зібралось під 200 тисяч — в інших містах також тривають масові протести) маємо констатувати: саме зараз є оптимальний момент, щоб повалити Лукашенка і змінити владу. Пізніше це унеможливить втручання Росії.
Але ще раз варто зазначити: Плошчу безпідставно порівнювати з жодним українським Майданом — максимум з акцією «Україна без Кучми» взимку 2000-2001. Після котрої окремі активісти чемно відсиділи до 2004, а президент Кучма досидів до 2004-го. Бо тоді вимоги були так само переважно антипрезидентські, а не антисистемні. Тобто, можливо, і в Лукашенка є шанс втриматись, незважаючи на чисельність протестувальників.
Якщо Лукашенко втримається — то з певними поступками досидить до кінця і цієї каденції, як Кучма (чим він за це розплачуватиметься з Кремлем — інше питання, вже кажуть про визнання Криму російським для початку). Йому буде 70, можна і на пенсію (кучма досидів до 66-х). Миколі Олександровичу Лукашенку буде 20. Хоча за 5 років можна буде спокійно підготувати і «тимчасового президента» з лояльних і контрольованих.
Зараз Лукашенко помалу «ослаблює віжки»: скажімо, в Бресті прокуратура офіційно заявила про припинення кримінальних справ проти всіх затриманих раніше протестувальників. Ймовірно, далі ця тенденція дійде до інших міст і до Мінська, посадять кількох організаторів як «пов'язаних з іноземними спецслужбами агентів» (впиляють статтю за державну зраду — і решта невдоволених нічого не вдіє).
Тоді Лукашенко простить білорусів, сам вже покаявся... І все продовжиться приблизно так само, як було — тільки трошки з більшим ухилом до Росії.
Але якщо лідери протестувальників зараз мобілізуються і все ж скористаються моментом для повалення Лукашенка, загальна ситуація в Білорусі все ж принципово не зміниться. Бо, ще раз наголошу, білорусів влаштовує економічне паразитування на Росії за наявності шенгенських віз.
