Загальні підсумки обох пресконференцій – Байдена і Путіна після зустрічі: судячи з характеру й змісту заяв, Байден за асистування Блінкена дві години викочував Путіну претензії за все. «Червоні лінії» Путіна лишились червоніти за дверима як нікому не цікаві.
Якщо сформулювати дипломатично: президенти «просто обмінялись поглядами на ситуацію». Спільних тез просто не було – тому Путін на пресконференції озвучував звичну агресивну маячню Кремля і відхрещувався від обвинувачень (котрі Байден потім не полінувався озвучити ще раз, чітко й голосно – з вказівкою «я уважно послухав виступ пана Путіна»). Це все озвучував очевидно невдоволений і втомлений, добряче пожований Путін – однозначно після розмови в Гельсінкі з Трампом він виглядав бадьоріше, веселіше і впевненіше.
Байден же, «старий і немічний» за версією кремлівської пропаганди, за підсумками розмови обрав образ Бонда. Джеймса Бонда. Найбільш показові цитати:
- «США показали світу „ми повернулись, ми стоїмо пліч-о-пліч з нашими союзниками“.
- „Мине 6 місяців – ми подивимось, як тут в нас все відбувається“.
- „За 3-6 місяців ми подивимось, чи ми підійшли ближче до засадничих переговорів про стратегію відносин“.
- „Якщо це станеться [смерть Навального] — наслідки будуть спустошливі і руйнівні для Росії“.
- „Якщо вони порушать засадничі норми, ми відповімо. У кіберпросторі так само“.
- „Я не гадаю, що він шукає холодної війни зі США“.
- „Він підозрює, що ми готові змістити його від влади“.
- „Ні, погроз не було“.
Байден також не відмовив собі в скромному задоволенні трохи пожартувати у відповідь на дивні й криві „жарти“ Путіна в інтерв'ю NBC: „Знаєте, це [невизнання міжнародних норм Путіним і РФ] не настільки задовільна відповідь як, наприклад, «Байден сказав, що він вторгнеться до Росії». Жартую, звісно“.
Тобто, Байден всіма доступними інструментами – вербальними і невербальними – продемонстрував, що розмова з Путіним обмежилась озвученням (за допомоги міністра оборони США та інших — „ми залучили більшу групу, нашу оборону, нашу розвідку та мого міністра закордонних справ ... міністра закордонних справ, мій державний секретар був увесь час зі мною, наш посол тощо“) переліку претензій Путіну і переліку проблемних питань, на які відповіді Америка досі не отримала.
Серед них, до речі, той момент, що раптова активність Росії в Арктиці таки муляє США і Байден очікує, що це припиниться в найкоротші терміни (а Путін неймовірно гордий тим, що вліз туди з власними промисловими і військовими планами... Судячи з сьогоднішнього, бути гордим йому лишилось недовго).
Плюс прямо і однозначно зазначив: про реальну розмову з Путіним, „засадничі переговори“, як він це назвав, йтиметься не раніше як за 3-6 місяців. І то тільки якщо Путін за цей час доведе, що з ним є про що говорити. Тобто, виконає вимоги США хоча би за найгострішими для Білого дому напрямками.
І риторика Байдена однозначно була „риторикою яструба“. Тобто, його позиція безкомпромісна і в міру агресивна – про „холодну війну“, „погрози“, „зміщення з посади“ і „напад на Росію“ просто так на такому рівні ніхто не жартує.
Відсилку до „чимдалі агресивнішої позиції Китаю, котрий планує стати найбільшою економікою і найбільшою військовою силою на планеті, вздовж багатьох тисяч кілометрів кордонів з Росією“ цілком можна потрактувати як зазначення базового вектору: з проблемною злобною Росією ніхто морочитись не планує – США розрулить тут все жорстко і мимохідь, зосереджуючись на серйознішому супернику.
--
В застосунку до нас висновки також лишаються незмінними: такому „яструбиному“ Байдену байдужі „розмови на користь бідних“ Зеленського про те, як він старається і які добрі наміри має. Не буде конкретних результатів там, де цього вимагає Білий дім, — не буде ніякої допомоги, ПДЧ НАТО абощо. Аванси скінчились.
