Генпрокурор Луценко сьогодні у ВР: «Рубан і Савченко не є окремим епізодом. Впевнений в тому, що він координується з усіма іншими елементами антиукраїнської діяльності. І Служба безпеки України, і військова прокуратура мають головне завдання — встановити того „ляльковода“, який заряджає листівками, грошима, мінами, гранатами проти Української держави. Тому сьогодні тільки початок процесу, а не кінець. Ми здогадуємося хто цей „ляльковод“. Ми чуємо тут гасла так званого „Українського вибору“».
Отже, перші кроки до переламування хребта ворожій розгалуженій системі дійсно зроблено. Незважаючи на очевидність чи саме через неї, але ніхто вже не очікував відкритих кроків проти Медведчука. Однак ГПУ зачепила це павутиння за ниточку «агента Пулі» — і взялась тягнути. Тобто, всі наїзди і критика на адресу Ю.Луценка практично на кожному ефірі і в кожному виступі Савченко з моменту повернення з дивного вояжу мають під собою цілком конкретні причини: він дійсно взявся посадити Савченко та інших агентів і розкрутити крупний судовий процес щодо ініціаторів.
«Агент 00» — взагалі окрема історія. Переважна більшість військових експертів зійшлися на думці, що її було завербовано ще до війни, під час навчання. А у в'язниці ФСБ Савченко просто остаточно доламали. Мораль в неї і так була доволі гнучкою, якщо вірити очевидцям. А після шліфування в Росії для Савченко стали цілком прийнятні і жертви серед цивільних, і теракти, і видача українців терористам... Взагалі, судячи з її публічних заяв на тему готовності до смерті і «Жанни д'Арк», це вже типова поведінка шахіда. Готовність вбити себе, задоволення від перспектив вбити себе, якщо при цьому буде вбито інших людей, сприйняття теракту як вищої форми героїзму — це воно, це всіма впізнаваний шаблон шахіда.
Між іншим, про «героїзм». До останньої «барселонської» обробки Савченко залишалась все ж доволі стриманою щодо власного «героїзму». На початку вона взагалі, як майже порядна людина, заперечувала свій героїзм і дякувала всім українцям та тим, хто відіграв навіть найменшу роль у її звільненні. Тепер же ми бачимо патологічне перебільшення власної ролі і власної унікальності. Плюс твердження про «психологічне здоров'я» при плануванні теракту. Ну, коли терористу вдається вбити певну кількість людей, його дійсно зазвичай визнають психологічно здоровим: хтось — героєм, хтось — злочинцем, але здоровим. Психічно хворими визнають терористів, котрих зупинили на етапі підготовки. От Наді якраз пряма дорога до пожиттєвої психологічної реабілітації в закритому закладі.
Але до того вона ще напевне встигне оголосити чергове героїчне голодування.
