Заступник керівника адміністрації Путіна Дмітрій Козак в четвер долучився до агресивних антиукраїнських заяв, озвучуваних кремлівськими пропагандистами протягом останнього тижня: «Начало боевых действий — это начало конца Украины. Это самострел, выстрел себе не в ногу, а в висок. ...Сегодня все зависит от того, какой масштаб будет пожара. Если там будет, как говорит наш президент, устроена Сребреница, мы, видимо, будем вынуждены встать на защиту». Козак також попередив, що вступ до НАТО також «призведе до розвалу України». І нагадав, що на території «ЛДНР» вже більше півмільйона громадян з російськими паспортами, — тобто, втручання Росії буде тільки захистом співгромадян.
--
На тлі концентрації російських військ вздовж кордонів України багато хто такі заяви сприйняв як попередження про розгортання Росією масштабного наступу на наші території. Виглядає дійсно загрозливо.
Я вважаю, тут є два варіанти. Або це провокація, на яку Україна буде змушена відповісти, і тоді Росія під тим чи іншим приводом дійсно введе свої війська і остаточно приєднає окупований Донбас до своїх територій. Так, міжнародне співтовариство попереджає Росію про дуже жорсткі наслідки такого варіанту, але, можливо, Росія – точніше, Путін – готові до такого.
Але більш ймовірний варіант, що Росія просто хоче перевірити спроможність Заходу стримати її апетити щодо України. Розбито величезний військовий табір, мобілізовано купу підрозділів вздовж кордонів і на анексованих територіях, відбуваються «маневри» і «навчання»... Що ще має відбутись на кордонах України, щоб Захід визнав, що йдеться про щось серйозне? І яка буде реакція на наявну ситуацію? Тобто, чи дадуть нам зброю, чи будуть якісь серйозні заяви.
Виглядає на те, що Кремль підвищує ставки. Можливо, щоб на зустрічі в Нормандському форматі виступити з позиції сильного. Продемонструвати, що на будь-які дії Росії Захід просто не може нічого зробити. І що Україну ніколи не приймуть в НАТО – бо Росія проти. Не дадуть нам серйозної тактичної зброї. Взагалі нічим не зможуть допомогти без прямої згоди Росії.
Мені здається, що другий варіант ближчий до реальності. Це психологічна війна. Перевірка в тому числі для самих українців – наскільки ми готові до нових реалій, до іншого формату війни, ближчого до Дебальцевого і Іловайська, а може й масштабнішого. Чи готове українське суспільство до нових жертв, до зростання соціального напруження?
Варто враховувати, що зараз отакі спроби Росії отримали дуже сприятливий фундамент: в Україні все дуже погано з економікою, з пандемією, з вакцинацією, рейтинг влади падає. І цілком можливо, що у відповідь на провокації Росії суспільна ситуація в Україні просто здетонує черговим вибухом.
