А чи готово було наше суспільство до чогось іншого, ніж робив Кравчук та інші, радянські в минулому, держпосадовці? Згадаймо долю Чорновола, якого зрадили його ж однодумці.
У 90-ті людей опанував повний ідеологічний, світоглядний хаос та невизначенність. У той час з країною та суспільством можна було зробити все що завгодно, але за однієї умови — ведення автократіїї, тобто влади однієї людини.
Цим шляхом пішла росія — ми бачимо, до чого це призвело. Чи потрібно це нам?
Те, що Кравчук не пішов шляхом введення автократії, то не його заслуга — він, як і все суспільство, не знав що робити далі. Були потрібні роки соціальних та економічних потрясінь, щоб у суспільстві почало з*являтися якесь бачення того, яка країна нам потрібна.
До речі, сучасні критики Кравчука теж не знають, що треба робити зараз, як далі змінювати країну. Їх розуму вистачає лише на те, що пихато та самозакохано оцінювати його роль, виходячи з сучасних умов стану країни.
Шкода від таких «критиків», на мій погляд значно більша, ніж від діяльності Кравчука. Тому що вони вперто зосереджують увагу суспільства на минулому, а не на майбутньому.
