Джерело: https://medium.com/@aviablogomelanenka
Шановні друзі, колеги, експерти, представники влади і правоохоронних органів!
Вирішив підготувати зважений, аргументований пост для моєї сторінки у Фейсбук, який чітко і впевнено спростує всі необґрунтовані претензії на мою адресу на посаді директора Державного музею авіації (ДМА).
На всі претензії, за які мені, щоб виправдати моє звільнення, винесли три догани була дана вичерпна відповідь у минулому пості.
Тезово нагадаю претензії:
- За те, що я зробив благоустрій території, не витративши жодної бюджетної копійки (є всі фото і документи, що підтверджують мою позицію).
- Що начебто «не зберіг» стару навчальну лабораторію, до якої у мене взагалі не було доступу і ДМА не приймав її на баланс (є всі документи на підтвердження моїх слів).
- І що директор нібито незаконно «приймав і звільняв з посад людей» — ці звинувачення взяті просто з повітря, адже я діяв виключно у межах своїх повноважень, згідно положення про ДМА та відповідних потреб. Жодних законів чи норм трудового законодавства мої розпорядження не порушують.
Замовна компанія бруду і дискредитації
Тим не менш в.о. президента ДУ «Київський авіаційний інститут» Ксенія Семенова та її подруга, колишня співробітниця історико-етнографічного музею Валерія Лавренко, не зупиняються і продовжують здійснювати проти мене дії психологічного тиску. А саме, поливають брудом в соцмережах та вигадують чергові нісенітниці, намагаючись будь-що дискредитувати мою роботу в ДМА. При чому, в своїх інсинуаціях, вони вдаються до голослівних звинувачень, які геть не витримують стандартів обґрунтованої дискусії. Тоді як мої аргументи базуються на фактах, звітах та підкріплені відповідними документами. Додам, що всі ці закиди ретельно документуються і можуть бути використані з метою захисту моєї честі та гідності.
Щоб трудовий колектив музею, громадськість та компетентні органи мали об'єктивну інформацію, надаю пояснення по всіх необґрунтованих претензіях на мою адресу, які з'явились останнім часом.
Крім того, я хотів би побачити протокол Вченої ради КІА, де проректор з наукової роботи пані Мар'яна Красношапка зачитувала офіційні претензії на мою адресу.
Отже, мені публічно закидають:
1. Що я начебто побудував «баню».
Це просто цинічна брехня, адже так звана «баня» була побудована на території музею 50 років тому. Цей об'єкт — важлива складова для дотримання гігієни співробітників ДМА та виробничої бази. До того ж, баня не перебуває на балансі ДМА і музей нею не керує, це — власність КІА.
2. Що я не опікувався будівництвом бомбосховища в музеї.
Це черговий приклад дезінформації. Справа в тому, що в трудові інструкції директора ДМА не входять жодні зобов'язання щодо приміщень бомбосховища, які, насправді, знаходяться на балансі та в управлінні КІА. Тобто, Ксенії Семенової, якій це має бути добре відомо! За музеєм офіційно закріплені 13 кімнат і територія, на якій розташовані експонати. Все.
З іншої сторони, щоб мати хоч якусь можливість провести ремонт і благоустрій бомбосховища, для цього знадобився б кругленький бюджет, який перевищує все фінансування ДМА (подивіться кошториси будівництва та ремонтів навіть невеличких бомбосховищ). А ось коли я подавав службову записку на встановлення всього 2-х вікон, що постраждали від вибуху, то відповіді так і не отримав (всі документи в мене є). Та якщо керівництво університету захоче привести бомбосховища до ладу, я готовий сприяти цьому в повній мірі у межах своїх повноважень.
3. Що музей не вів соціальні мережі.
Справа в тому, що заступивши на посаду директора музею авіації у листопаді 2023 року, я зіткнувся з тим, що частина минулої команди, яка пішла разом з колишнім директором, прибрала до рук доступ до соцмереж музею і не бажала передавати керування своїм наступникам. Я призначив нову людину для розвитку соцмереж і поставив завдання відновити музейні соцмережі, налагодити роботу сайту та інших комунікаційних засобів. Ми втратили певний час, сподіваючись, що зможемо владнати ці питання цивілізовано. Вся наша увага в той час була сконцентрована на реформуванні застарілої системи управління та збереженні існуючих експонатів.
З іншої сторони, ми чудово розуміли, що будь-який необережний розголос нашої діяльності у соцмережах може слугувати фактором ризику. І це незайва перестраховка, а тверезий погляд на загрозу та відповідальність у військовий час. Згадайте долю форуму по безпілотниках у Чернігові, якому передував жвавий піар.
Тому вважаю, що закиди пані К. Семенової і пані В. Лавренко про начебто неправильну інформаційну політику ДМА під моїм керівництвом є прямим порушенням безпекових норм військового часу. Тому ми давали обережну, точкову рекламу по школах, учбових закладах, щоб не привертати зайвої уваги і, боронь Боже, не накликати лиха.
4. Що музей не проводив виставкової діяльності і взагалі «не працював».
Це ще один закид, який наочно демонструє безпідставність та штучність претензій на мою адресу. Хотів би нагадати, що під час військового стану режим діяльності ДМА суттєво відрізняється від режиму мирного часу. Зокрема, ДМА був закритий на будь-які відвідування із самого початку вторгнення. Та ми робили все, що було припустимо з об'єктивних причин. Зокрема, на території колишнього НАУ є величезний навчальний ангар, де зберігаються навчальні літаки. З першого ж дня моєї каденції на посаді директора ми розпочали підготовку тематичної виставки, що включала нові експонати, різні елементи сучасної авіаційної зброї, тощо. Є фотографії процесу підготовки експозиції.
Ця екскурсія принесла додаткові засоби і створила гарні умови для розвитку музейної діяльності. Розпочались екскурсії, які одразу стали дуже популярними і привертали увагу багатьох киян. Ми забезпечили нагляд. Було багато гуртових екскурсій зі шкіл та інших навчальних закладів, схвальних відгуків і подяк за те, що під час війни музей авіації дає можливість знайомитись з буднями та історією авіаційної галузі.
Але як тільки пані Семенова побачила успіх нашої виставки і зрозуміла, що моя діяльність приносить результат, одразу почались незрозумілі перепони. Спочатку заборонила відвідування ангару у вихідні дні, хоча саме на вихідних був великий попит. А далі взагалі вигадала положення, що всі, хто хоче потрапити в музейний ангар на виставку, мають повідомляти письмово ректорат за три дні! Це відбило будь-яке бажання відвідувати музей у значної кількості киян. Великий потік відвідувачів звівся нанівець. А тепер, коли на півставки у музей незаконно призначили нову керівницю Валерію Лавренко, Ксенія Семенова знову відкрила доступ на виставку без жодних перешкод для того, щоб показати, яка ж успішна її протеже. От вам і вся корпоративна честь та гідність.
А зараз, коли я перебуваю на лікарняному, за моєю спиною і без моєї згоди, в.о. директора В. Лавренко незаконно приймає на роботу цілий штат людей. Як то, колишнього директора О.О. Рикова на посаду зам директора, або колишнього заступника директора С.В. Макарова на посаду зав. відділом.
Що стосується виїзних виставок по Україні, які «мав би проводити» ДМА під моїм керівництвом… Ви серйозно!? В нашому бюджеті передбачено лише 1000 гривень на рік на службові відрядження. А тепер підрахуйте хоч приблизно витрати на перевезення та забезпечення виставкового простору для літаків та експонатів в інше місто! Це шестизначні цифри, яких в бюджеті немає.
5. Що мав місце «недбалий облік музейних експонатів».
Тут «пальцем у небо» на дурня, може повірять. Адже про це я писав докладно у минулому дописі на своєму блозі. Як директор ДМА, я працював за чітким і затвердженим річним планом, згідно чинного законодавства. Закидати саме цей недолік людині, яка знає музейні фонди як свої п'ять пальців, яка мислить системно, структурно і ретельно документує всі свої кроки. Яка розпочала свою роботу саме з інвентаризації, організації нової системи обліку та управління музеєм — це все одно, що… ну не знаю. Це все одно, що закидати потягу метро, який їздить по рейках і діє чітко за інструкцією, що він спеціально оминає певні станції, і їздить своїми власними тунелями. При тому, що попередній директор ДМА пан Риков не передав мені справи, як того потребує закон. Тим не менш, ми змогли відновити системну роботу в короткий термін. Отже, жодних документів, які б підкріплювали ці звинувачення, у моїх опонентів не існує. А от у мене є всі документи, які підтверджують мої слова. І вони навіть опубліковані.
6. Що я, нібито, вивіз два літаки з Гостомеля і незаконно провів їх реставрацію. Тим самим нібито «знищив докази рашистських злочинів».
Це — відвертий брудний наклеп на мене пані Лавренко, який може дорого для неї коштувати. Адже це хтось свідомо підкинув їй дезінформацію, яку вона, як людина, що ні гвинтика не розуміє в авіації, підхопила і опублікувала у публічному просторі.
Та щоб двічі не вставати, прокоментую. Ці літаки з Гостомельського аеропорту, по розпорядженню тодішнього в.о. ректора НАУ пана Шульги, без жодних супровідних документів привіз до музею та списав з обліку керівник льотної підготовки Горський О.М. На фото ви можете побачити їх тодішній стан. В.о ректора поставив мене перед фактом (є документ) — оце два експонати, реставруй, якщо вийде, зроби з двох машин одну. Ми зробили ретельне дослідження, опис стану та всіх вузлів (є всі фото, документи!). І почали реставрацію власними силами. Ніхто з так званої комісії, яка оглянула ці літаки, й гадки не мав, в якому вони були стані, що то за літаки, якої реставрації вони потребують, скільки це може тривати і коштувати.
Та, попри обставини, я зробив все можливе, щоб відновити ці експонати, привести у безпечний стан і підготувати їх до музейного простору, власне, цей процес тривав до мого лікарняного. На що маю всі фото і документи.
На фото — у такому жалюгідному, напівзруйнованому стані, без документів літаки з Гостомеля приїхали у ДМА.
7. Що в мене працювали «мертві душі», які начебто не мали за собою закріплених постійних робочих місць.
Знову чергова недолуга спроба знайти чорну кішку у темній кімнаті, якої там не існує. У ДМА є штатний розклад і положення про роботу, згідно якого співробітники наймались, працювали, звільнялись. Вся робота врахована у табелях обліку робочого часу.
Те, що комісія під час так званої «перевірки» не побачила сидячими на своїх стільцях, чи жваво крутячих гайки біля літаків, усіх 50 з гаком штатних співробітників — це абсолютно типова, штатна ситуація. Я надав список відсутніх із 5-ти осіб, і надав всі документи, які свідчать, що ці особи мають своє робоче місце, перепустки на територію ДМА та мають свої службові обов'язки, які вони ретельно виконують. Хтось, як наш провідний спеціаліст пан В. Романенко, здебільшого працює віддалено. Він записує і публікує відео з дому, яке популяризує авіаційну галузь і наш музей. Хтось їздить по справах музею, коли треба виконати поставлені завдання. Це абсолютно звичайний робочий процес.
А от фактичний саботаж моїх професійних обов'язків зі сторони К. Семенової (відмова видати мені довіреність щоб нарахувати зарплатню), демонструє справжню «турботу» про колектив музею, в результаті якої з 26 жовтня працівники ДМА не отримують зарплатню. В результаті неконтрольованих інтриг пані Семенової страждають люди, а вона сама готова порушувати закон і службові обов'язки.
8. Закидають ще якійсь «алкоголь» на робочому місці…
П'янки, дебош… Класика компрометуючого жанру! Ну, без цього ніяк. Але все це не відповідає дійсності, бо є неправдою. Як керівник, і це підтвердять всі мої підлеглі, я не дозволяв ніяких «п'янок» на робочому місці. Єдине що іноді ми, під час обідньої перерви, поздоровляли тортом з цукерками і чаєм наших співробітників із Днем народження. Без жодного алкоголю.
А от про справжній корпоратив у НАУ в робочий день, в робочий час я можу розказати. Як одного разу групу дітей цинічно вигнали з ангару на середині екскурсії. Чому? Бо туди, під літаки, почали заносити столи і провіант для «безалкогольного» (мабуть, але це не точно) корпоративу, який пані Семенова організувала для своїх друзів.
Нестача компетенції приводить до занепаду
Ну й на останок, щодо власної компетенції тих людей, що закидають мені прогалини і недбалість на моїй посаді.
Як людину, що працює в структурі НАУ більше 30 років, мене дуже бентежить доля і майбутнє КАІ. В мене реально болить душа за цей заклад. Є дуже великі сумніви, що Ксенія Семенова володіє необхідним рівнем компетенцій, який дозволить розвивати КАІ належним чином.
Взагалі, той факт, що реформувати найавторитетніший ВНЗ України — Національний авіаційний університет під час війни призначили людину, яка не відповідає жодним вимогам для такої посади, багато про що говорить. Адже пані Ксенія Семенова не відповідає двом найбільш важливим умовам:
1. Немає необхідної для цієї посади вченого ступеня;
2. Немає необхідного для цієї посади викладацького стажу;
3. Про досвід краще взагалі промовчати.
Проте, її чомусь рекомендували міністру О. Лісовому. І юну дівчину без необхідних компетенцій, звань та досвіду, одразу прийняли на відповідальну посаду.
Ще раз, людину без досвіду і знань, призначають керувати стратегічно важливою структурою, яка має готувати кадри для авіаційної галузі, для управління дронами, будівництва літаків, ракет тощо.
Тоді як поведінкові патерни Ксенії Семенової дають підстави зробити висновок, що вона часто не розуміє, що робить і які наслідки можуть бути у таких дій.
Люди, яких вона звільнила, скаржаться, що всього за рік свого керування вона примудрилася розвалити НАУ і перетворити престижний ВНЗ на якусь клоаку безвідповідальності та дерибану ресурсів.
Не хотілося б спостерігати подальше падіння дорогого моєму серцю ЗВО, тому будемо робити свою справу.
І то музей, і це музей — але є нюанс.
Тепер щодо компетенцій пані Валерії Лавренко, яка зараз розвела жвавий піар в соцмережах, проводить якісь авіаційні вікторини і робить гучні заяви, що ось-ось музей вибухне бурхливою виставковою діяльністю по всій Україні, та що там, по всьому світу.
Ті хто хоче, щоб вона стала директором ДМА, стверджують, що нема ніякої різниці, чим керувати — історико-етнографічним музеєм (була замом Дніпропетровського музею ім. Яворницького), чи Державним музеєм авіації.
Насправді, різниця на 99%, бо щоб ефективно керувати ДМА необхідно мати системні і ґрунтовні знання про об'єкти, якими опікуєшся.
Та, попри все, президентка КАІ вже призначила В. Лавренко на півставки в.о. директора музею. І, фактично, надала їй повноваження робити в музеї все, що завгодно. Таким чином пані К. Семенова створює незаконну практику паралельного корпоративного управління, що є типовою ознакою рейдерських захоплень. Цікаво, як Лавренко фізично встигає ще викладати в КІА та працювати на повну ставку помічницею президентки.
Разом з тим, я бачу енергію та ентузіазм Валерії Лавренко, бачу що вона щиро прагне зробити щось корисне, хоч і не до кінця розуміє, в яку гру її вже втягнуто. Але я певен, що вона може себе реалізувати на посаді заступника директора з виставкової діяльності. Тому я готовий запропонувати їй цю посаду, коли відновлю свої повноваження в ДМА.
Я знаю, що таке честь офіцера і знаю, що моя позиція чиста, послідовна та справедлива. Час і правда все поставлять на свої місця. Та разом з тим, інтереси КАІ і ДМА мають бути в пріоритеті перед інтересами приватних осіб.
З повагою і надією на краще, Сергій Омельяненко
