Кузьма Скрябін на фотознімках Ірини Джуль в рамках проєкту «Казковий Київ»
В пам'ять про творця веселого пінгвіна: ексклюзивне інтерв'ю Кузьми Скрябіна про музику, телешоу та життя за лаштунками
За півтора року до трагічної події, що забрала життя Андрія, було записано це щире й розкуте інтерв'ю.
В житті він був таким же веселим та справжнім, як і на телеекрані. Його раптовий відхід, як часто буває у таких випадках, змусив по-новому поглянути на його творчість.
Виявилося, що багато глибинних сенсів та істин, які лежали на долоні, раніше залишалися непоміченими.
Тепер, згадуючи його, ми шукаємо відповіді в його піснях, віршах та щирій посмішці. А тепер до нашої історії.
Кузьму Скрябіна (в миру — Андрія Кузьменка) ми застали в гримерці перед знімальним днем талант-шоу «Народна зірка». Наш герой розповів про нелегку долю більшості учасників українських талант-шоу, свою любов до панк-року та польського телебачення.
Управляти шоу з гаража
- Андрію, як ви потрапили до «Народної зірки»?
- До останнього часу я стараюсь не потрапляти в цей вир. Є такий момент, як перенасичення ефіром. Кілька років відмовлявся від участі в будь-яких телепроєктах. Тепер ось набрав аж чотири, причому на різних каналах. Мені здається, все, що відбувалося після «Шансу», було куплено. Крім того, я бачив фінал «Х-фактора» в Англії і порівняв з нашим. Це речі різного порядку. Я — за національний продукт, а телебачення від нього відмовляється, даби уникнути ризику.
- Шоу, в яких ви берете участь, принципово відрізняються від «Х-фактора»?
- В корені! Одне вже виходить на каналі «ТЕТ» і називається «Нереальні предки». Наприклад, дівчина веде свого хлопця, який нічого не підозрює, знайомити з батьками. Приводить в будинок, де його чекають актори, які виконують ролі цих самих предків. Вони поводяться, м'яко кажучи, неадекватно. Хлопець повинен три години протриматися в цьому пеклі, не розуміючи, що відбувається. За ним в цей час стежать 30 камер. Я ж сиджу в гаражі та для гостроти періодично міняю хід сценарію. Крім того, дзвоню підставній мамі й наказую битися головою об стіну біля героя. Друге шоу знімаємо на «Інтері» разом з модельєром Андре Таном. Це його авторський проєкт під назвою «Жити модно». В ньому я виконую роль ведучого. Наприклад, є сім'я, в якій назріла проблема. Скажімо, дочка ходить до школи одягнена, як повія. Маму це злить, і вони між собою конфліктують. Я приходжу до них в будинок, стараюсь розрядити ситуацію. Потім одягаю їх в речі від Андре Тана, і ми даруємо їм екстравагантну подію. Водили, наприклад, маму з дочкою, одягнених, як зірки з червоної доріжки «Віва», і знайомили їх з Брежневою і Потапом. Думаю, їхні стосунки в найближчому майбутньому зміняться. Є ще передача "Guten Morgen!", яку я веду в прямому ефірі MTV з Олею Горбачовою.
Корпоратив як заповітна мрія
- Від «Шансу» залишилося добра спадщина?
- На жаль, не для учасників. Кожна людина, яка виступила перед багатотисячною аудиторією, жадає «продовження банкету». Він хоче збирати стадіони та заробляти великі гроші. З усіх учасників «Шансу» пощастило тільки Козловському, Валевській, «Авіаторам» і «Не Ангелам», а учасників було більше сотні. Вони продовжують їздити на конкурси. Але оскільки в Україні відсутня мода на таланти, конкурси дають нульовий ефект. Багато хто продовжує перемагати в них і очікувати свого зоряного часу. Процес загрожує затягнутися до старості. Люди, які не мають харизми на додаток до гарного голосу, чимось схожі на повій. Вони чекають продюсера, який їх купить якнайдорожче. Більшість виконавців на нашій сцені не співають, а блеють, але народ їм підспівує. На Заході люди ходять на концерти, щоб слухати музику. А у нас потрібен лозунг у чотири слова, щоб ти покричав зі співаком і помахав руками. 80% людей в українському шоубізнесі роблять музику для того, щоб їх запросили на корпоратив. Нас майже 20 років виховували наші медіа і в результаті виростили покоління овець. У мене, наприклад, українські канали не працюють вже дев'ять років. Є тюнер, який приймає всесвітнє MTV, багато музичних каналів інших країн, і фільмові канали, які працюють без реклами. Зокрема — польська «Цифра плюс».
Маска Lady GaGa
- Чому в Україні бояться нової музики?
- Це зворотний бік примітивізації медіапростору. Коли всі телеканали і радіостанції стали приватними, їх власники повинні були якомога швидше повернути вкладені гроші. Почали множитися проєкт, схожі один на одного. В результаті виросла аудиторія, яка вимагає від медіа продовження цієї «мильної опери».
- Яка зараз ситуація з рок-рухом?
- Тільки розстріл або бомба можуть її змінити. Радіостанціями правлять певні клани. Я не уявляю, з яких причин вони можуть перейти в руки прогресивних людей. Власнику не переконаєш в тому, що він повинен розбавити свій ефір молодими рок-групами. Скільки року ми зараз по радіо чуємо? Тільки на «Джем-ФМ». Навіть на «Радіо-Рокс» звучать слабкі українські групи, а не такі талановиті, як, наприклад, «Димна суміш» або «ТОЛ». Може, вони спеціально крутять цю нісенітницю, щоб показати, наскільки вітчизняний продукт поганий в порівнянні з західною «фірмою»? Думаю, в найближчому майбутньому попса почне сама себе знищувати. Зараз в музиці з'явилося таке поняття, як референс. Тобто всі молоді виконавці, які записуються в студії, дають режисеру і аранжувальнику «фірмовий» приклад композиції, на яку буде схоже їх творіння.
- Це як Філіп Кіркоров співає західні хіти з російським текстом?
- Ні, він робить кавер-версії. А тут людина, відтворюючи характерне для певного музиканта «фірмове» звучання, виконує іншу мелодію. Наприклад, слухаєш новий хіт якоїсь співачки. По звуку — Lady GaGa. Але мелодія інша і в плагіаті звинуватити її неможливо. А це гірше, ніж плагіат, тому що людина зробила кальку пісні так, щоб не відповідати перед законом. Він просто надів маску Lady GaGa. Поняття референса тотально тяжіє над усім нашим шоубізнесом. Це добре, тому що наближає смерть примітиву. Люди їм наїлися. Підростає покоління, насичене «правильною» музикою, яке черпало її з Інтернету.
Краще красиві дівчата, ніж красиві хлопці
- Скільки разів на рік ви відпочиваєте?
- Це питання відносне, тому що я й зараз себе не дуже обтяжую. Сиджу ось на дивані й не напружуюсь. Якщо говорити про далекі подорожі, то щомісяця. Я будую графік таким чином, що по 20 днів пашу, як кінь, без вихідних. Постійні концерти, фільмування... Потім на кілька днів ми беремо відкриті візи та виїжджаємо на концерт якоїсь хорошої європейської команди. По ходу дії поєднуємо приємне з корисним. Вчимося у людей, які мають світову популярність, будувати свій бізнес, робити якісне шоу і заодно відпочиваємо від буденної рутини.
- Ви багато років одружені та при цьому частенько оточені масою красивих жінок...
- Я вважаю, що нормальний мужик повинен звертати увагу на красивих дівчат. Гірше, якщо він почне звертати увагу на красивих хлопців. Моя дружина абсолютно згодна з такою доктриною, тому я не маю проблем з подібними речами.
Пам'ятник Андрієві Кузьменку у Луцьку
Не розлучуся з «ірокезом», буду вічно молодим
- Проект «Скрябін» процвітає?
- Даємо в середньому по сто концертів на рік, випускаємо нові альбоми. Є попит. Я цьому дивуюся, адже по радіо звучать в основному молоді виконавці.
- Смішні історії на гастролях траплялися?
- Пам'ятаю, в Дрогобичі в 1999-му виходимо на сцену, і я відчуваю, що страшно хочу в туалет. Хлопці грають вступ, а я вибігаю за сцену, починаю шукати туалет і тут... провалююся в діру. Довго лечу і висів на ремені. По дорозі хапався за все, що під руку попадеться, і вимкнув світло в залі. Гасне світло, стихає музика, я вишу вниз головою і тримаю в руках електрокабель. Забув, куди йшов. Через 15 хвилин мене в цій дірі знайшли. Після цього я два дні не ходив в туалет.
- На корпоративах часто виступаєте?
- 50% виступів — це корпоративи, 40% — клуби, тому що клуби окупають концерт. Є «пригріта» аудиторія, яка любить під пиво нас послухати. На концертах ми — драйвова група з масою панківських пісень, які не потрапляють на радіо. Я, адже на панку виріс. 10% виступів — це концерти, щоб підтримати статус концертної групи. Нещодавно ми виступали на одному «важкому» фестивалі. Вийшли всі з «ірокезами» і «уважчили» загальне звучання пісень. Публіка лютувала.
