Київська Бібліотека з питань мистецтв імені Миколи Бажана останнім часом перетворилася на портал між епохами, де під склепіннями народжувалися не просто концерти, а справжні музично-літературні паломництва. За кермом цих захопливих подорожей стояв харизматичний Олексій Гусак – музикант, поет-пісняр, лідер гурту «Мантри Магдалени», чия енергія та глибоке розуміння культурної спадщини здатні запалити іскру цікавості навіть у найбайдужішого слухача.
19 грудня 2024 року: Зустріч з духом байкаря-пророка
Перша зупинка нашої мандрівки – вечір, присвячений Євгену Гребінці. «Найвидатніший український байкар» – так влучно було окреслено постать цього титана українського слова. І справді, хто з нас не чув про «Ведмежий суд» чи не закохувався у меланхолійну мелодію «Очей чорних»? Але Олексій Гусак пішов далі за шкільну програму. Він не просто перегорнув сторінки біографії Гребінки, а майстерно оживив епоху, в якій творив цей натхненник Шевченка, «хрещений батько» першого «Кобзаря».
Разом із віртуозним Дмитром Стародубенком – ще одним учасником та засновником гурту «Мантри Магдалени», що грав на губній гармошці, Олексій створив справжній калейдоскоп звуків. Старовинні канти, проникливі поезії ХІХ століття, задушевні народні пісні перепліталися з авторськими композиціями різних століть, і, звісно ж, звучали незабутні українські романси. Це був не просто концерт – це була подорож у часі, де кожен акорд, кожне слово резонувало з духом епохи Гребінки.
Особисто мене вразило, як Олексій не лише розповідав про творчі періоди Євгена Павловича, його літературні звершення та колосальний вплив на становлення української літератури, але й вплітав у розповідь маловідомі факти, роблячи постать класика неймовірно живою та близькою. Слухачі ніби опинилися у вітальні Гребінки, стали свідками його творчих мук та осяянь.
18 березня 2025 року: Містичний міст між «Смерічкою» та «Мантрами Магдалени»
Друга подорож виявилася ще більш еклектичною та багатогранною. Вечір «Незрівнянний світ краси: від „Смерічки“ до „Мантри Магдалени“» став своєрідним містичним мостом між легендарним ВІА 70-х та сучасним баченням української музики від Олексія Гусака. Символічно, що ця зустріч відбулася майже у 59-ту річницю заснування «Смерічки» – ансамблю, чиї пісні стали символом цілої епохи.
Гусак не просто ностальгував за минулим. Він провів глибоке дослідження творчості «Смерічки», розповів про різні періоди її існування, зміни у складі, ключові постаті керівників (згадаймо лише Левка Дутковського!) та вокалістів, чиї голоси полонили серця мільйонів. І, звісно ж, звучали ті самі, знайомі до мурашок, мелодії: «Незрівняний світ краси», «Горянка», «Залишені квіти», «Я твоє крило», «Скажи, скажи (Далека мила)», «Два перстені», «Стожари», «Забудь печаль (Весільна заметіль)», «Мій рідний край», «Балада про мальви»... Кожна пісня – це окрема історія, окремий емоційний вибух, майстерно відтворений Олексієм.
Але на цьому сюрпризи не закінчилися. Гусак представив світові своє альтер-его – гурт «Мантри Магдалени». І тут стало зрозуміло, що вечір – це не лише екскурс в історію, а й сміливий погляд у майбутнє української музики. Його «Дзвонар» – готична балада, пронизана духом важкого року, – стала справжнім одкровенням. А «Юродива»... О, ця пісня заслуговує на окрему оду!
Натхненна однойменним віршем Шевченка та містичною постаттю святої Ксенії Петербурзької, «Юродива» від «Мантрів Магдалени» – це не просто пісня, це – заклинання, це – музичний екзорцизм душі. Послухайте лише ці рядки:
За вовчим плясом опівнічних днів
В полі молитва горить, як сніг...
У кожному слові – біль, надрив, але водночас – незламна віра. Гусак майстерно поєднав у цій композиції фольклорні мотиви з потужним роковим звучанням, створивши щось абсолютно унікальне та глибоко особисте. Історія створення «Юродивої», яку Олексій розповів зі сцени, лише підсилила її містичне звучання, пов'язавши образи святої, поета та власні переживання автора в єдиний емоційний вузол.
Довершила цей вечір магічна лекція-презентація від майстрині оберегів Камілли Києвиці. Її розповідь про символізм свічок в українській культурі стала несподіваним, але надзвичайно цінним доповненням до музичної частини, нагадавши про глибокі духовні корені нашого народу.
Олексій Гусак не просто проводить концерти. Він створює мистецькі перформанси, де музика, слово та духовність переплітаються в захопливому танці. Його паломництва у світ української культури – це не просто події, це – одкровення, які надовго залишаються в серцях слухачів, пробуджуючи цікавість до нашої спадщини та надихаючи на нові мистецькі пошуки. Браво, маестро! Чекаємо на нових захопливих подорожей!
Окремо публікуємо вельми цінний для розуміння події відгук завідуючої Бібліотеки Лариси Кондратюк у посту ФБ, без підтримки якої обидва концерти просто не відбулися би: «Незабутня, особлива пісенна творчість ансамблю ,,Смерічка»" лунали протягом всього вечора в затишних стінах нашої бібліотеки. Лідер гурту ,,Мантри Магдалени"", поет-пісняр, музикант Олексій Гусак розповів про цікаві факти легендарного українського вокально-інструментального ансамблю "Смерічка"", про досвід виконання їхніх пісень та власні дослідження творчості ,,Смерічки"". Особливим музичним подарунком стали виконання власних пісень написаних в гурті ,,Мантри Магдалени"" за весь період існування.
Окремим цікавим доповненням вечора стала лекція-презентація про свічки-обереги від майстрині Каміли.
В житті українців, як повсякденному та і обрядовому, свічка набула не лише практичного, а й глибокого обережного та символічного значення, сприймаючись як символ небесного вогню. Свічка розглядається та застосовується як потужний оберіг, що має неабияке значення. В Україні в різних регіонах ще з давніх часів виготовляли свічки в домашніх умовах, незважаючи на те, що існувало й заводське виробництво, де робили церковні свічки. В багатьох місцевостях охоче розводили бджіл і пасіки. Процес виготовлення свічок був дуже духовним та сповненим благоговіння самим процесом. Під час такої праці українці дуже ретельно дбали про чистоту матеріалу та самої роботи, робили це в певні дні, найбільш сприятливі для процесу, вираховували навіть години. Взагалі для українців віск набув значення оберега. Найбільш поширеними були свічки-обереги з бджолиного воску та воскові свічки з трав.
Полум'я свічки зачаровує і заспокоює, розслабляє і сприяє медитативного стану. Серце починає працювати спокійно, дихання врівноважується, думки заспокоюються.
Слухайте музику…релаксуйте… читайте книжки і приходьте до бібліотеки!" підготував Зореслав Смерека
