Олександр Мацепура: «Кожен українець може поставити крапку у „бєспредєлє“ з розкраданням всього, що є загально народною власністю, який вчиняли і продовжують це робити, ті, хто в незаконний спосіб заходили у владу»
Журналіст Центру журналістських розслідувань злочинів в сфері державного управління і комунальної власності;член комісії по розслідування незаконної приватизації об'єктів державної та комунальної власності; кандидат технічних наук Олександр Леонідович Мацепура розповів про свій унікальний досвід протистояння у законний спосіб олігархам з їх корпораціями, що вже більше 30 років грабують український народ, зокрема у сфері надання комунальних та енергетичних послуг.
— Сьогодні ви хочете розповісти про своє особисте журналістське розслідування, пов'язане з подіями, що сталися з вами особисто?
– Так це пов'язано з незаконною приватизацією майна громади Києва та державного майна. Відповідно до Конституції України все майно: рухоме і нерухоме, земля, надра, річки і моря, ефір і повітряний простір, належить всьому українському народу на правах спільного володіння, який передав все, що йому належить в управління державним органам влади.
Кожен українець, кому не байдужа власна доля і головне, доля власних дітей, онуків і їх, гідне людини, майбутнє, не може більше спокійно спостерігати, як нас, громадян України, майже 30-ть років, грабують колишні «червоні директори», компартійні і комсомольські вожаки, а також колишні кримінальні злочинці, члени ОЗГ, «наперсточники», у більшості з яких, руки по плечі в крові.
Через «липову», грабіжницьку приватизацію, нинішні олігархи, «батьком» яких звуть, колишнього президента Леоніда Кучму, в кримінальний спосіб заволоділи державними заводами, фабриками, сільськогосподарськими підприємствами, шахтами, природними копалинами, кар'єрами, комунальною власністю тощо. Олігархи і ті хто їх обслуговують, а це близько 2-х % від загальної кількості громадян моєї країни, практично довели, майже 80-т відсотків українського народу, до стану злиднів, через низькі зарплати та пенсії і не обґрунтовано великі ціни на товари та тарифи на житлово-комунальні послуги і газ для населення.
Всі 30-ть років, на боці олігархів стоять і, так звані, силові структури, такі як МВС, СБУ, Генпрокуратура та суди всіх рівнів, включаючи й Конституційний суд, які присягали на вірність українському народу, а фактично прислуговують олігархам та іншим злочинцям, приналежність до криміналітету яких, рано чи пізно, обов'язково буде доведено в чесних судах і Народному трибуналі.
Я хочу вам, на своєму прикладі показати, що можна зробити для того, щоб спробувати зупинити «бєспрєдєл», який вчиняють олігархи і ними створені чи вкрадені у їх власника-українського народу, підприємства, особливо з майном, яке по Конституції належить громадам міст, селищ та сіл.
Я, мешкаю в столиці України місті Києві і є законослухняною людиною, яка впродовж всього життя, регулярно і у повному обсязі, сплачувала кошти за комунальні послуги. Підставою для цього був, як того вимагає Цивільний Кодекс України, підписаний мною з ЖЕК «Золотоустівський» договір , з додатками, в яких в свою чергу, вказані обґрунтовані тарифи. Оплата мною здійснювалася на підставі квитанцій надісланих ЖЕК.
В силу об'єктивних сімейних причин, я не міг відслідковувати, стан розрахунків, окрім того мені перестали надходити квитанції ЖЕК, з яким у мене були договірні відносини.
І ось, несподівано для мене, 16 травня 2017 року, мені приходить Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва, суддя Гуменюк А.І, про відкриття виконавчого провадження та видачу відповідного Наказу по буцімто я маю заборгованість за спожиту електроенергію перед ПАТ «Київенерго». По скільки заборгованості за електроенергію у мене не було, я 16 травня того ж року, негайно звернувся з Заявою до того ж суду про скасування Наказу.
В процесі мого з'ясування звідкіля, як кажуть, «ростуть ноги», я встановив, що ПАТ «Київенерго» звернувся до суду з заявою про видачу наказу на виконавче провадження по неіснуючій моїй заборгованості за опалення і постачання гарячої води. Так-як мені не було відомо, про те, що новим постачальником цих послуг є ПАТ «Київенерго», а з ним у мене були відсутні договірні відносини, то відповідно і зобов'язань перед цим новим постачальником у мене не виникало.
І я, займаючись журналістською діяльністю і будучи блогером у соціальних мережах, вирішив розібратися, як могло так статися, що у мене немає договору з ПАТ «Київенерго» про надання комунальних послуг, а мені виставляють якісь борги. Ще мене зацікавило питання, як сталося, що позивач звертається до суду з позовом про борг за гаряче водопостачання і опалення, а суддя Гуменюк А.І., не приходячи до тями, виносить ухвалу по неіснуючому боргу за електроенергію.
Це мене стимулювало провести більш глибоке журналістське розслідування, про те, звідкіля взагалі, на теренах України і на мережах комунальних послуг у столиці моєї країни місті Києві, взялося підприємство з коріннями, які ведуть до донецького олігарха Рената Ахметова і хто був ініціатором дерибану комунальної власності громад міст, селищ і сіл в Україні і до чого це привело.
– А у чому Ви змогли особисто протистояти системі, що створили олігархи?
– Я проводжу розслідування близько 4 років. А почалося все саме з тієї заяви яку я подав до Шевченківського суду міста Києва, про відміну зазначеного вище наказу судді Гуменюк А.І
Моя заява про відміну того наказу була прийнята відразу і при розгляді моєї справи у суді, суддя Притула Наталія Григорівна, задала такі запитання представнику ПАТ «Київенерго»:
-«Скажіть будь ласка, а ви повідомляли відповідача про те, що він завинив саме перед ПАТ «Київенерго»?
-«Чи є у Товариства і відповідача підписаний з вами договір про те, що позивач буде користуватися послуги ПАТ «Київенерго» з гарячого водопостачання і опалення?"
-«Покажіть будь ласка документ яким ви відправляли зразок договору відповідачу за його адресою з відміткою Укрпошти про те, що лист з договором був відповідачем отриманий".
Виявилось, що ні Договору ні інших документів у представника ПАТ "Київенерго" при собі не знайшлося".
Суддя тоді запитала: "А як же ви повідомили відповідача про те, що ПАТ "Київенерго", є постачальником комунальних послуг у місті Києві?".
На це запитання представник відповіла, що ПАТ "Київенерго" надрукувало зразок договору у газеті "Хрещатик".
Реакція судді мене подивувала. Це була реакція не представника влади, а звичайної киянки і вона звернулася до представника ПАТ "Київенерго": "Ви нормальні люди чи ні? Я як суддя навіть "Урядовий кур'єр" не читаю, а ви вимагаєте, щоб я чи кияни читали бульварну газету "Хрещатик"?!".
– Офіційно газета "Хрещатик" є виданням Київської міської ради ?
– У нас немає практично жодного друкованого видання, телевізійного каналу чи радіостанції які б не належали комусь з олігархів. Кому належить газета "Хрещатик" мене не цікавить і я її не передплачував, не отримував і не читав жодного разу.
Після цієї цікавої реакції, суддя Притула Н. Г., на мою думку одна з небагатьох чесних суддів у нашій країні, відразу ж пішла у нарадчу кімнату та винесла ухвалу про відміну наказу про відкриття виконавчого впровадження. Таким чином спір між мною і ПАТ "Київенерго" був вирішений в законним спосіб і 31 липня 2017 року, наказ судді Гуменюк А.І. був відмінений.
– І як ви далі платили за надання послуг Київенерго?
– Я готовий платити тоді, коли у мене є на те підстави, а відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України і ст. ст. 19.26 та 29 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", такими підставами може бути письмовий Договір з відповідними додатками, підписаний постачальником і отримувачем комунальних послуг, як це було у мене з ЖЕК "Золотоустівський". А тому я відразу, а саме 23 серпня 2017 року, направив Заяву до ПАТ "Київенерго", щоб ця організація надала докази, що мені раніше, направлявся для розгляду і підписання проект договору щодо надання послуг з опалення і гарячого водопостачання і якщо раніше ПАТ "Київенерго" його не направляв, то хай він це зробить за моєю заявою, але обов'язково з додатками, про те: -яким чином ПАТ "Київенерго" отримало право надавати комунальні послуги; -щоб додатками до договору обов'язково були діючі тарифи та хто їх затвердив, а також розрахунок собівартості кожної послуги які надає ПАТ "Київенерго".
Рекомендований лист з моєю Заявою, мною був направлений 23 серпня 2017 року і був отриманий ПАТ "Київенерго", про що свідчить повідомлення про його вручення, а як Ви бачите, сьогодні вже 8 грудня 2020 року, але до цього часу відповіді від ПАТ "Київенерго" немає. Я чекаю такий договір і сьогодні.
Але тут виникає два запитання: "Чому керівники підприємств комунальної власності місцевих громад, вчиняють злочин порушуючи Закон України "Про захист персональних даних" жителів міст, селищ і сіл"?. Це перше. І друге: "Чому громадян України, передають скопом, як стадо баранів з підприємств комунальної (читай державної) власності, до приватних підприємницьких структур, без узгодження своїх дій безпосередньо з громадянами конкретних населених пунктів?
Тут може бути єдина відповідь. Керівники таких підприємств є злочинцями і їх необхідно притягувати до відповідальності у відповідності до чинного Законодавства.
Що стосується ситуації у місті Києві, то інформацію з персональними даними про киян, як користувачів житлово-комунальних послуг, починаючи з 2007 року, Київенергохолдинг передавав до ПАТ "Київенерго" на підставі таємного Договору, який до речі ніхто до цього часу не бачив і цей договір не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, бо комунальна власність є різновидом державної власності.
А зараз декілька слів про свіженьку інформацію, стосовно подальшої долі ПАТ "Київенерго" Рената Ахметова.
ПАТ "Київенерго", у квітні 2018 року, повернуло мережі постачання гарячої води та опалення багатоквартирних будинків, щойно створеному Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" і відразу Донецьким судом, розпочата процедура банкруцтва ПАТ "Київенерго". Як кажуть, "і кінці в воду".
Як свідчать останні дані, мій не існуючий борг перед ПАТ "Київенерго", який це товариство так і не доказало в судах, був переуступлений КП "Київтеплоенерго"! Але про це, я надам розширене інтерв'ю пізніше, у тому числі і про дії Печерського районного суду міста Києва (суддя Григоренко І.В.), до якого я звернувся з позовом, про визнання договору переуступки боргу між згаданими вище підприємства, не дійсним, в частині, яка стосується саме передачі фінансового боргу, так як це є факторинговою операцією, а факторинг, згідно ЦКУ, можуть здійснювати виключно фінансові установи (банки, кредитні спілки, страхові компанії, ломбарди).
Продовжуючи те, саме чому я вимагав надати мені зазначені в моїй Заяві додатки, хочу акцентувати, що я вимагав їх тому, що хочу знати, яка моя частка і частка кожного киянина, а також всіх українців в ГОКах, заводах в Україні і Угорщині, шахтах в Україні і США, готелях, маєтках під Кивом, палацах за 200 мільйонів Євро на півдні Франції та іншого "чесно" вкраденого" в українців Ренатом Ахметовим рухомого і нерухомого майна.
Я хочу, щоб ви чітко зрозуміли, що в моїй країні вся олігархічна братва діє по понятіям і по бєпрєдєлу. Олігархи, замість того, щоб в законний спосіб установлювати договірні відносини з отримувачами їхніх послуг, обрали більш простий, але корупційний спосіб, мінімізації своїх витрат на встановлення стосунків зі споживачами своїх послуг. Адже законний спосіб вимагає понесення великих витрат на юридичні служби, які мали б розіслати всім користувачам послуг драфти договорів, а користувачі мали б їх розглянути і у разі згоди з їх умовами, підписати. Але вони, тобто олігархи, дають чималенькі взятки суддям, які й виносять неправосудні, нікчемні ухвали, постанови і накази на виконавче провадження, на користь саме олігархів. Процедура штампування ухвал та наказів проти українців, що відбувається по всій країні, робиться, як то кажуть "не приходячи до свідомості", тому в цих діях суддів я вбачаю звичайнісінький пофігізм і зневага до громадян України, а їх дії, звуться корупційними, а це також є кримінальним злочином.
– А хто був ініціатором дерибану комунальної власності в місті Киві і в цілому по країні і коли це сталося?
– Задовольняючи свою журналістську зацікавленість, я більш глибоко вивчив питання передачі стратегічних об'єктів, якими є підприємства, що забезпечують українців питною водою, опаленням, вивезенням сміття з дотриманням екологічних норм, електричною енергією, зв'язком, які за своєю природою, відносяться до монополій і мали б забезпечуватися державою або під її жорстким контролем. Адже у випадку коли такі стратегічні об'єкти передаються в приватні компанії, в руках олігархів є можливість, при певних умовах і з урахування того, що практично всі олігархи працюють проти моєї країни і українського народу і на користь східного сусіда з яким, на Сході Україні відбувається війна, а тому, в потрібний для Росії момент, вони (олігархи) можуть вчинити диверсію на водоканалі або отруїти воду, чи припинити постачання електроенергії, чи зупинити дію вузлів зв'язку, чи закрити крани на газопроводах (як це вже було) і таким чином, поставити державу на грань катастрофи, а народ України привести до значних жертв.
Я провів більш глибоке дослідження на цю тему, коли ж дійсно розпочалися дії олігархів, з метою заволодіння майном комунальної власності.
Виявилося, що ще у 2004 році після того, як Леонід Кучма зрозумів, що йому на третій термін йти не можна, а відтак прийдеться складати свої повноваження, він, під тиском олігархів Коломойського, Фірташа, Ахметова, Пінчука і деяких інших, після того, як у виробничій сфері красти вже було нічого, бо за дві каденції Леоніда Кучми, промислові підприємства України були вкрадені, через "ваучерезацію", або знищені в догоду східному сусіду, він (Кучма) зрозумів, що можна йому і його подєльникам нажитися і на комунальній власності.
Так в 2004 році Леонід Кучма дав команду меру міста Києва Олександру Омельченку, підготувати комунальну сферу до приватизації. Олександр Омельченко відразу створює два холдинги, в які передавалися частини власності, що належить громаді міста Києва. В Київенергохолдинг ввійшли Київгаз, Київводоканал та інші енерго та водопостачальні структури. Гроші з холдингів виводилися в офшори на Кіпрі.
Після обрання Леоніда Черновецького мером Києва, розпочалося виведення акцій з Київенергохолдингу частками у приватні компанії, в тому числі пакет акцій 28% першим контролював Василь Хмельницький (зараз він живе у Франції).
Сподівання українців, що з обранням у 2005 році Віктора Ющенка Президентом України, дерибан в країні зупиниться і почнеться повернення всієї награбованої олігархами, під керівництвом Леоніда Кучми, загальнонародної власності українцям, але не так сталося, як бажалося.
В 2006 році, коли прем'єр-міністром була Юлія Тимошенко, атаку на неї, разом з олігархами вів Віктор Янукович, який програв президентські вибори у 2005 році і рвався у крісло прем'єра. Тоді Віктор Ющенко, здався, вірніше продався олігархам і пішов на підписання, так званого Універсалу національної єдності, який 3 серпня 2006 року, був підписаний всіма парламентськими партіям. Саме цей Універсал і дозволив умиротворити ситуацію в Україні.
Після цього у 2007 році, прем'єром став Віктор Януковича, який відразу почав реалізовувати програму Леоніда Кучми по передачі власності всіх громад в управління олігархам. В той же рік на ринок постачання комунальних послуг Києва зайшов Ренат Ахметов зі своєю компанією ПАТ "Київенерго". В цей же рік був підписаний таємний договір терміном на 10 років, між Київенергохолдингом і ПАТ "Київенерго", по якому всі теплові мережі і тепло- та енергогенеруючі компанії, які є у Києві, зокрема ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, що постачають електроенергію, гарячу воду та опалення спочатку певними частками потрапляють до рук Ахметова. За рік – півтора олігарх отримав контрольний пакет (більш ніж 70%) над усім майном, що належить громаді міста Києва і став його експлуатувати на свою користь, згідно вищезгаданому договору.
– Хто підписував цей договір?
– Його підписав мер Києва, на той час, Леонід Черновецький та хтось з представників Ахметова, який сам напряму не світиться ніде.
Ще Леонідом Кучмою було запрограмоване те, що олігархи згодом будуть власниками структур, що надають в Україні всі комунальні послуги, включаючи постачання води, вивезення сміття, холодне водопостачання, водовідведення, гарячу вода, тепло. До таких постачальників увійшли компанії Коломойського, Ахметова, Фірташа та деяких інших "багатіньких буратінок".
Таким чином, згідно договору про який я говорив, ПАТ "Київенерго" Ахметова, мало право експлуатувати електричні мережі з 2007 по 2012 роки, а мережі постачання тепла і гарячої води – з 2012 по 2017 роки. Умовою продовження договору експлуатації зазначених мереж було обов'язкове підписання договорів, не менше ніж з 50% користувачів.
Цю умову ПАТ "Київенерго" виконав лише по наданню послуг з електропостачання, бо йому таки вдалося підписати більше 50-ти відсотків договорів, через репресії, які він влаштовував боржникам за електроенергію, відключаючи подачу електроенергії в їх квартири, на термін до 7-ми днів і більше.
А, що стосується постачання тепла і гарячої води, то такі договори не були підписані, бо у багатоквартирних домах складно влаштовувати репресії з відключенням окремих квартир, тому за рішенням Київської міської ради, з серпня 2017 року, договір з ПАТ "Київенерго" був розірваний, але мережі були повернуті місту лише в квітні 2018 року. В той же час ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, як енергогенеруючі компанії місту не були повернуті, а передані в компанію ДЕТЕК, власником якої є також Ренат Ахметов. Тобіш, ціни на електричну енергію у місті Києві, знову диктуватиме, той же Ахметов.
В ті часи, коли житлово-комунальні послуги надавали комунальні підприємства міста Києва і належали громаді міста, Київ міг розвивати, ремонтувати і реконструювати теплові мережі, але за 6 років коли вони (мережі) здійснювали перекачку коштів, зі спустошених гаманців киян в "засмальцьовану кишеню" донецького олігарха, капітальні і поточні ремонти міської теплопостачальної інфраструктури компанією ПАТ "Київенерго" не здійснювалися , а тому всі теплопостачальні мережі, були повернуті місту в жахливому стані. Кияни, є свідками багатьох аварій на трасах теплових мереж за останні два роки, після повернення їх із підприємства олігарха, коли в ями з гарячою водою, посеред міста, пірнали автомобілі.
Окремо хочу звернути увагу читачів на те, що з обрання Віктора Януковича президентом, за його вимогою, у 2011 році, Верховною Радою були прийняті закони № 8351 і № 8352, про списання з підприємств паливно-енергетичного комплексу, які належали олігархам Рінату Ахметову, Ігоря Коломойському та Дмитру Фірташу, понад 24 мільярди гривень заборгованості за газ перед НАК "Нафтогаз України". Саме на цю суму були списані податкові борги підприємств енергетичної і газової галузей перед державою. Бюджет країни програв, українці програли, а олігархи виграли мільярди.
В той же час, Верховна Рада не списала борги споживачів перед постачальниками комунальних послуг, а це свідчить про те, що олігархи, через куплені суди, забрали гроші в українців і ще раз збагатилися майже на 14 мільярдів гривень, саме такою була заборгованість українців перед компаніями олігархів.
Слід відмітити, що заборгованість, доведених до зубожіння українців, на сьогодні складає майже 62 мільярди гривень, а тому судді з великим задоволенням попрацюють на підприємства олігархів, за їх позовами до українців, а тому ми, в е-деклараціях суддів, ми знову побачимо збільшення їх: приватних автопарків; нових квартир, записаних на тещ, свекрух, пап, мам та близьких і далеких родичів; колекцій коштовних годинників та художніх полотен з картинних галерей світу.
На завершення свого інтерв'ю хочу звернутися до всіх громадян України.
Шановні українці, згадайте, що Конституція України, встановлює права українського народу, який є сувереном і носієм влади в Україні, а також є власником землі, надр, лісів, морів, річок, гір і всього того чим нагородив Отець Небесний громадян Неньки України. А тому, прийшов час просинатися від летаргічного сну, в який нас ввели кримінальні злочинці (про що буде обов'язково доведено Народним трибуналом) – олігархи і їх поплічники у всіх регіонах країни і у всіх силових структурах і судах. Об'єднуймося навколо лідерів громадянського суспільства, з метою негайного і в короткі терміни створення умов, для повернення всього, що за 30-ть років було награбоване олігархами, єдиному власнику – Українському Народу, який на Референдумі 1 грудня 1991 року, проголосував за створення своєї Суверенної української держави України, підтвердивши прийняту Верховною Радою УРСР, Декларацію про державний суверенітет України.
P.S. Суддя Гуменюк Аліна Іванівна, у 2017 році дослужилася до пенсії і, у відповідності до її е-декларації вона:
-перед звільненням з посади 14.11.2017 року, отримала заробітну плату в сумі 509453,00 грн;
-після звільнення 16.11.2017 року, отримала заробітну плату 509453,00 грн.;
-як щомісячне довічне утримання судді у відставці, отримує (щомісячно) 412074,00 грн.
Виникає запитання і що, ще не вистачало цій судді, що вона, іменем України, в порушення Конституції і Законів України, виносила ухвали і накази на користь олігархів?
Сумно усвідомлювати, що таких крахоборів, корупціонерів у суддівських мантіях, в наших судах більша частина!
фото:УНІАН
Бесіду вів Олексій Гусак "Столиця"
Джерело: http://stolica-ua.com/2020/12/oleksandr-matsepura-...
