Джерело фото: https://viva.ua/events/6024-oleg-skripka-ya-zhdu-kak-otsenit-moe-vino-nikolay-tishtenko
Останнім часом я вивчав історію Дома Творчості Композиторів «Ворзель», що сьогодні відроджують з руїни. Саме тут народилися всі найвідоміші та найактуальніші у всі часи прийдешні та майбутні музичні твори українських композиторів та поетів-піснярів радянського періоду, зокрема такі культові мега-хіти української авторської пісні, як «Два кольори», написана у1964 році музика Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка (на яку й зробив нестандартний кавер Пан Олег Скрипка) та «Як тебе не любити, Києве мій!» — композитора Ігоря Шамо на слова Дмитра Луценка, написана в 1962 році. Збереглися й будинки де працювали ці непересічні творчі тандеми.
Мене давно цікавила особистість Олега Скрипки, як популяризатора українського контенту в світових масштабах. Та пригадалося цікаве інтерв'ю яке я взяв у пана Олега у 2016 році, невдовзі після того, як ВВ відсвяткували тридцятирічний юбілей творчої діяльності і зіграли 10 березня великий юбілейний концерт у Палаці спорту. Тоді з технічних причин інтерв'ю не побачило світ.
Фото Сергія Білявського
Але саме сьогодні цікаво дослідити, яким чином полюси та меридіани внутрішнього сакрального простору цієї планети були розташовані тоді, і якими сталися нині. Саме митці таку позачасову мапу відтворюють напрочуд точно та влучно, навіть якщо плян-схема Країни Мрій наснилася їм у віщих снах.
фото з авторського архіву
Український музикант-мультиінструменталіст, вокаліст, композитор, чудовий поет- пісняр, лідер гурту «Воплі Відоплясова» засновник та організатор міжнародного етно-фестивалю «Країна Мрій», дослідник та актуалізатор культурно-історичної спадщини УкраїниОлег Скрипка розповів ПРО:
парадоксальність явленої реальності,
загальну тягу сучасних людей до консерватизму,
невичерпність океану українського культурно-історичного контексту,
неосяжні можливості етнічної реконструкції,
ренесансні коріння нашої постмодернової свідомості,
свою містичну подорож до Париж
та необорну любов до гарного сухого вина…
До теми вина...
...- Якщо, приміром, в Європі країни, де, на вашу думку, суспільство на сьогодні є більш-менш здоровим?
- У них там інша проблема. Стара добра Європа зникає і на зміну їй народжується нова. Це пов'язано з міграцією населення. Якщо говорити про Австрію, то там по радіо звучить багато класики. На канадському радіо крутять у великих об'ємах саме рок-музику. У них взагалі чудово розвинена рок — культура, там рок дуже поважають. Виявилося, що в скандинавських країнах на державному рівні активно підтримується етніка у різних її проявах.
- До теми здоров'я. А самі курите?
- Не палю і давно.
— Важко було кидати?
- Дуже важко.
- І скільки часу ви витратили на те, щоб позбутися від цієї шкідливої звички?
- Близько двох років.
- Спиртне вживаєте?
- Ясна річ, що краще відмовитися від алкоголю взагалі. Але я іноді балую себе хорошим сухими винами. Це пов'язано, з тим, що я досить довго жив у Франції. Там я перейнявся культом вина. Коли ти відчуваєш смак цього сонячного напою, тебе відвідують потужні естетичні переживання.
- Головне не запивати його пивом ...
- У моєму випадку так. Але я відкрию вам маленьку таємницю. Французи змішують напої дуже легко. Їх організм з радістю перетравлює цю гримучу суміш, а яким чином — для мене досі залишається таємницею.
Шансон багатоликий
- Але повернемося до українських реалій. Яким чином сьогоднішня влада впливає на розвиток вітчизняної культури?
- Є певні загальні тенденції. За часів президенства Ющенка існувала кон'юнктура на українську мову і на українську музику. Я маю на увазі, що не було цілеспрямованої культурної політики, а була саме кон'юнктура. Зараз існує кон'юнктура на російську мову, на попсу і на шансон ...
- Ви і Фома (Сергій Фоменко гурт «Мандри») вже не перший рік відтворюєте у різних проєктах своє бачення шансону. У Фоми, наприклад, був проєкт Український фолк-панк шансон…
- Шансон це в перекладі з французького це «пісня про життя». У цьому напрямку, як правило, у тих же французів в текстах є багато кримінальної тематики. Справа не в темі, а в якості. Коли вітчизняний шансон зароджувався в Україні, а точніше в Одесі, одним з перших артистів, які виконували пісні в цьому стилі, став Аркадій Сєверний. Це був по справжньому якісний шансон.
Але з часом якість пропало, шансон перетворився в кон'юнктуру. На сьогодні суспільство серйозно страждає від цього явища. Винен тут не шансон. Проблема якості у нас стоїть у всьому. Першим результатом споживання неякісного продукту в сфері мистецтва є підрив доброго смаку у людини. Наше завдання прищепити людям це самий смак, а точніше повернути, то, що в було зіпсовано або перекручено.
Містична подорож до Парижа
- За 25 років, мабуть, відбувався багато речей містичних і з вами і з «ВВ». Я маю на увазі події, які не вписуються в звичайну канву нашої дійсності. Якщо вживати термінологію Карлоса Кастанеди, мова йде не про «тональ», а про «нагваль» — неконтрольовану енергію невідомого…
- Наявність «нагваля» в житті рок-гурту безпосередньо залежить від кількості вживаних наркотиків. Ми їх взагалі не вживаємо, тому містика ховається десь поза побутом. Але певні гарні речі були. Наприклад, історія про те, як ми потрапили до Франції, закріпилися там, переженилися. Дивно все це відбувалося. Прості хлопці, які спочатку грали на баянах і на гітарах марки «Урал» вже 25 років колесять по всьому світу. При чому гастролюють без лобі, без грошей, без знання маркетології. Це і є справжнісінька містика!
Україна на сьогодні захлинається попсою. При цьому одна з найпопулярніших в країні груп грає альтернативний рок, який насправді народився з панку. Життя взагалі абсурдне. У мене мати родом з маленького села, а батько взагалі з хутора. У дитинстві я жив у маленькому містечку в Мурманської області. Потім приїхав до Києва, вивчився і фактично відразу після цього потрапив до Франції. Після приїзду в Париж, зараз же опинився в вельми вишуканому товаристві на Єлисейських полях.
Там проходив вечір сучасної хореографії. Я почувався вельми комфортно і відразу зрозумів, що ця тусовка моя. Звідки все це взялося? Почуття розкоші, аристократизму, рафінованого смаку ... Там потрібно було розбиратися в рідкісних винах і дорогих сирах. Все це раптово звалилося мені на голову, так, ніби завжди було моїм. Наша альтернативна українська музика припала до двору багатьом справжнім поціновувачам мистецтва. Вона була авангардною, з хрипотою, але при цьому вишуканою. І тоді я зрозумів, що ці риси відрізняють всю нашу національну культуру.
Українців найчастіше зображують «селюками», але у нас насправді аристократичне походження. Коли я почав вивчати українську історію, стало зрозуміло, що так воно і є. Ми принесли безліч культурних плодів для всієї планети. Це спадщина проявляється і в наших піснях, вишивці, в нашому романтичному менталітеті, в мові. Код такий закладений.
- Чи були у вас містичні переживання в дитинстві?
- Всі ми читали, зокрема в священних текстах, що діти до якогось віку бачать ангелів. До шести років я чув духів. Я не знав, що це таке, і лякався. Ніхто їх не бачив, а я їх чув. Тобі батьки кажуть, що нікого немає, і ти віриш, що вони мають рацію, і потім протягом всієї іншої життя вже нічого такого не почуєш. Спочатку я думав, що це у всіх дітей так.
Чакра серця і музика від голови
- Як ви ставитеся до того, що сьогодні відбувається в російському рок-русі, джазі, театрі?
- Російський менталітет це цілком усталена річ. Він має дві складові. Вони присутні в наявності одночасно. Діапазон від абсолютного самозамилування до глибинної ненависті до себе. Це така колоніальна штука. Серед них є глибокі естети, і рафіновані професіонали. Я зараз говорю більше про етнічну, класичну і джазову музику.
Що ж стосується рок — музики, є хороші винятки із загального потоку. Це такі групи, як «Аукцион», «Калинов мост». Тобто буквально кілька колективів, які сьогодні активні. Всі інші здебільшого йдуть на поводу у кон'юнктури або народжені нею. Це відбувається, напевно, тому, що росіяни дуже прагматичні, а музика все-таки робиться серцем, а не головою. Голова не така мудра, як серце. А серцева чакра у росіян функціонує гірше, ніж у нас. В українців, доречи, часто-густо погано функціонує чакра ментальна.
- Але ж ми й поза стереотипами, що існують, люди хазяйновиті…
- Це тому, що ми інтроверти. Ми закриті і боїмося зовнішнього світу. Це як раз від відсутності ментальної складової, відсутність довіри до світу, відсутність комунікабельності. А росіяни навпаки дуже комунікабельні. Однак, безперечно, що в Пітері і Сибіру серцева чакра розвинена сильніше і тому вони видають музику кращу, ніж Москва. Коли кияни приїжджають до Пітера або Сибіру вони там почуваються набагато комфортніше, ніж у тамтешній столиці. Тому що Москва місто дуже прагматичний, до речі, як і Париж.
— Де ви вважаєте за краще відпочивати?
- Цього року я вперше за багато років відпочивав в Україні. Я завжди боявся тут відпочивати, тому, що не дають спокою люди, які просять автографи. Але все пройшло відмінно. Був на Шацьких озерах. Потім ми поїхали в Запорізьку область на Азовське море, туди, де є заповідник, який називається «Берючів острів». Там в природних умовах живуть дикі тварини. Далі була «Асканія Нова». Відпочивати в Україні з легкістю може дозволити собі і публічна людина. Країна у нас воістину до кінця не відкрита і зберігає багато чудес і таємниць.
Підготував Олексій Гусак
Пожертви (Donations) на розвиток етно-просвітницкого проекту гурт МАНТРИ МАГДАЛЕНИ https://mantry-magdaleny.blogspot.com/2018/01/blog... можна відсилати на карту ПриватБанку 5457 0822 7164 4457
