Інтерв'ю з Ігорем Крикуновим Циганський Театр «Романс»

Нагадаємо, що 11 травня цього року ву віці 67 років пішов з життя легендарний засновник Академічного музично-драматичного циганськького театру «Романс», український режисер, актор театру та кіно зі світовим  ім«ям, педагог, громадський діяч, засновник міжнародного фестивалю ромської культури „Амала“, народний артист України Ігор Миколаєвич Крикунов. Це інтерв'ю, що виходило в наприкінці 2000-х у двох газетах та ще відео-інтерв'ю, що мені пощастило записати у 2013 — це те, щозалишилося на згадку про цю велику людину, справжнього ромського інтелектуала, Музиканта та Актора з великої літери, театральну виставу якого, присвячену Миколо Паганіні „Легенда про Скрипку“ мені так і не довелося подивитися, а ні вживу, а ні на відео. І сьогодня про це мрію, як і про те, щоб подивитися як Ігор Миколаєвич грає блюз — чув що таке було, але ніколи не бачив. Ігор Крикунов — людина що створила цілу таку собі циганську (ромську) епоху не тільки в моєму житті, а й в житті цілої України та й світу, напевно, теж...

Як вважають люди віруючи, ніхто ніколи не вмирає, бо душа людини має вічну природу. Я вірю, що дорогий Ігор Миколаєвич завжди поряд і продовжує надихати нас на нові подвиги на ниві мистецтва та просвітництва.  В багатьох традиційних культурах світу (як і в індуїзмі, і у словянскому язичництві, і у різних течіях християнства) якщо велика людина залишає своє тіло — це велике свято для усієї громади, спільноти або народу. Да буде так!!! Цитуючи знану ромську пісню: „Соколовского гитара до сих пор в ушах звенит“...

Ми побували в робочому кабінеті головного театрального цигана країни, художнього керівника державного музично — драматичного циганського театру „Романс“ народного артиста України Ігоря Крикунова. На стінах — десятки почесних грамот, подяк, медалей, призів. Наш герой — колоритний, вже не молодий ром, такий собі циганський барон. З виглядом господаря режисер обходить гримерки, прикрикуючи на чорноволосих красунь „Чому ще не одягнені?“. Гостей запрошує сідати у м'які крісла і відразу пропонує каву. З Ігорем Миколайовичем ми поговорили про:

ромів, які не кочують тільки по Японії

Цигани живуть в Європі, Америці, Китаї і навіть Африці. В районі Конго, наприклад, живуть ... темношкірі цигани. Це така етнічна група. Живуть роми і в Китаї. Єдина країна, де цигани не прижилися — це Японія. Були спроби проникнення, однак роми не змогли там асимілюватися. Вони приїжджали, споглядали місцеві чудеса і їхали назад. Мабуть, японська культура, і філософія не сприймаються циганами. Випадок унікальний. Насправді цигани родом з далекої Індії, хоча в Європі довгий час вважалося, що їх справжня батьківщина — Єгипет. Сьогодні в штаті Пенджаб функціонує єдиний в світі Інститут циганознавства.

Олександра Македонського та циганське радіо

Цігани, як і українці, займаються активним пошуком свого національного коріння. Я у цій справі, в цій справі, можу сказати, досяг успіху. Історія дуже стара. Дело в тому, що Олександр Македонський був не тільки завойовником та тираном, але ще й культурною людиною. За його армію їхав обоз з артистами, письменниками та філософами. Коли Олександр прийшов у Індію, він примітив там унікальну касту, представники, які займалися дресировкою тварин, в особливості змій, були прекрасними ювелірами, танцюристами та музикантами. Полководець забрав їх собі в обоз і незабаром дивовижний народ осів в Єгипті. Минуло кілька століть і цигани стали з'являтися в Європі. Нині в Європейському регіоні налічується 16 мільйонів ромів, сім з них живуть в республіках колишньої Югославії. Кілька років тому в Євросоюзі прийняли десятирічну програму по циганам з колосальним бюджетом, частина якого виділив Світовий банк. В Європі існує циганське радіо і телебачення. У нас подібні проекти, на жаль, поки залишаються на папері.

циганську біблію

„Кобзар“ Шевченка часто називають „біблією українського народу“. Думаю, що у циган теж є своя біблія і написала її ... українка. Ліна Костенко створила геніальну, як мені здається поему „Циганська муза“. Я вважаю, що це кращий твір на ромську тематику у всій світовій літературі. Ми зробили по ній спектакль і об'їздили з ним пів Європи. Ліна Костенко відвідала прем'єру, незважаючи на те, що нині рідко ходить в народ через похилий вік. Її мова вилилася в годинну лекцію про ромської культури. Це був як би спектакль у спектаклі.

 Інтерв'ю на камеру 2013р

великих ромів і душу Паганіні

До речі, ви знаєте про те, що Елвіс Преслі циган за походженням? Циганом був і Федеріко Гарсія Лорка. Кажуть, що спадщина двох геніїв не можна поєднувати, перемішувати або компілювати в одному творі. Я ж спробував це зробити. Наш мюзикл „Привіт, Пушкін!“ створений за мотивами пушкінських „Циган“, поезії Лорки та циганського романсеро. Проєкт вийшов успішним. На роль Земфіри я запросив Ані Лорак, Маріулу грала Оксана Хожай, а молодого цигана Дмитро Клімашенко. А тепер трохи про роль циган в історії класичної музики. Є у нас в репертуарі ще одна цікава річ. Герой п'єси спілкується з духом великого Паганіні, намагається прожити його життя, зіграти на його Скрипки. Це напівмістерія, напівпритча. Дія „Легенди про скрипку“ відбувається в камері смертників. На ранок героя чекає розстріл. У своїх віщі сни він спілкується і з Ференцем Лістом, на творчість якого, як і на музику Паганіні серйозно вплинув циганський фольклор, а також — з Шопеном і Гете, Буддою, Магометом і навіть з Сатаною. Вельзевул намагається по ходу п'єси по ходу дії купити душу маестро Ніколо. У п'єсі як персонажі залучені й прості цигани — вуличні музиканти. Це і є головні герої вистави. До речі, існує легенда про те, що Моцарт посварився з Сальєрі, з через свою пристрасть до музикантів — циганам. Ця любов нібито стала однією з причин отруєння Моцарта. Ще одні спектакль, яким я по праву пишаюся — це „Ода романсу“. Ми взяли за основу романсову культуру 18 — 19 століть. Матеріал багатющий. Народу дуже подобатися. Заходять до мене після вистави і кажуть, що подивившись „Оду“ заряджаються позитивною енергією на місяць вперед.

Циганский театр „РОМАНС“ Київ:  http://teatr-romans.com.ua/ru/glavnaya/