Дмитро Стародубенко (DJ MusoZaurus): Чи не погоджуєтеся ви зі мною, що людина стає музикантом не лише для себе, а й для того, щоб її хтось слухав?
Дмитро Стародубенко (DJ MusoZaurus), видатний музикант-інструменталіст, якого знають як незамінного учасника кількох вельми актуальних українських музичних проєктів, одного з засновників славного вітчизняного гурту МАНТРИ МАГДАЛЕНИ та чудового й незабутнього для тисяч киян та мешканців інших міст і містечок України вуличного музиканта, розповів нам про свої перші кроки на довгому творчому шляху. Не пропустіть, бо такого ви ще не чули! Підніміть руки вгору! Слово майстру, звукорежисеру, людині, яка віртуозно володіє губною гармошкою, гітарою та ще рядом інструментів і співає майже як сам Елвіс. Поїхали…
- Коли ви відчули себе музикантом та творчою людиною?- дубль №2
- Насправді, у мене виникло бажання стати музикантом і грати на якомусь інструменті. Це сталося приблизно в 13-14 років, коли таке бажання було досить поширеним серед підлітків. Я мріяв навчитися грати на гітарі, вивчити кілька простих акордів і акомпанувати собі. Оскільки я ріс без батьків і в родині не було достатньо коштів на музичні заняття, довелося почекати рік-півтора, поки я зможу сам оплачувати курси. Коли я став студентом Київського політехнікуму №1 і отримав стипендію, то майже всі гроші витрачав на навчання грі на класичній гітарі з шести струн. До речі, цікавий збіг: загальноосвітня школа, де я навчався до 8 класу, була №2, а політехнікум і музична школа – №1. Як то кажуть, все закономірно. Якщо не помиляюся, моя стипендія становила близько 30-35 карбованців, а місячні курси коштували 21 карбованець. Незважаючи на це, бажання грати на гітарі було настільки сильним, що я не шкодую про витрачені кошти. Хоча повний курс навчання тривав 5-6 років, я не знаю, як хтось міг би точно розподілити цей час. Я провчився на курсах близько півтора року і вирішив, що цього буде достатньо, щоб продовжувати займатися самостійно та не платити за уроки. Мені не потрібні були офіційні документи про закінчення курсів, а лише реальні знання та вміння грати на інструменті. Оскільки основи я вже отримав (про це детальніше написано вище).
Приблизно в 16-17 років я почав більш-менш вдало грати пісні під гітару. Звичайно, я пробував грати й раніше, але тоді в мене не дуже добре виходило. А з цього віку я почав відчувати, що у мене все виходить дедалі краще, і людям подобалося мене слухати.
Чи не погоджуєтеся ви зі мною, що людина стає музикантом не лише для себе, а й для того, щоб її хтось слухав? Інакше це, звісно, теж має сенс, і людина отримує задоволення, але набагато приємніше відчувати, що твоя музика потрібна іншим людям і приносить їм якісь емоції. Саме в цьому, на мою думку, полягає сенс музикування. Отже, вважатиму, що музикантом я себе відчув у 18 років.
З дитинства я пробував себе в різних сферах. Мене захоплювала фотографія та радіотехніка, цю останню – завдяки моєму дідусю Дмитру Миколайовичу Стародубенку. Досі у мене добре відчуття композиції, це відзначають усі, хто бачить мої фотографії. Я не хвалюся, просто констатую факт.
Першу спробу зробити фотоапарат я здійснив, як не дивно, самостійно. Я використав картонну коробку та лінзу, яку дав мені дідусь для гри. Це була проста двоскладова лінза, що давала дуже яскраве зображення. Я зробив у коробці отвір під лінзу і, налаштувавши фокус на протилежну стінку, засунув туди шматок фотопаперу. Потім я намагався робити знімки, як це робили колись давні фотографи: відкривав отвір на кілька секунд і закривав. З цих експериментів, на жаль, мало що збереглося, але кілька знімків, на яких щось можна було розгледіти, мені вдалося зробити. Тоді мені було близько 8-9 років.
Моїм першим справжнім фотоапаратом була «Смена-8». Потім дідусь подарував мені «Фед-2», яким я користувався кілька років і зробив на нього непогані знімки. Згодом я купив собі більш професійний фотоапарат «Зеніт».
Це не має прямого відношення до моєї музичної історії, але якщо вже мова зайшла про творчу людину, то хочу зазначити, що у мене було бажання займатися різноманітними справами. Наприклад, я з дідусем робив авіамоделі і навіть склав кілька. Також я захоплювався астрономією і самостійно зробив невеликий телескоп-рефрактор з лінз від окулярів. Я склеїв тубус з ватману і деякий час серйозно вивчав астрономію. Купував спеціальні видання з ефемеридами небесних тіл і складав прогнози їхнього руху.
Мені подобалося вивчати всесвіт, адже це давало можливість заглянути за межі нашої планети. Я й досі слідкую за новинами в галузі астрономії, адже вважаю, що ми повинні знати, що відбувається у Всесвіті. Зараз я підписаний на кілька науково-популярних блогерів на YouTube і щодня приділяю час вивченню нових відкриттів.
Підготував Олексій Гусак
