Відомий правозахисник та громадський діяч Дмитро Павліченко розповів про своє бачення недавньої української історії, та розкрив механізми фальсифікації законодавчих актів шляхом підміни у них ключових понять, за допомогою якої український народ фактично був усунений від законодавчого процесу та розбудови власної держави представниками мафіозних кланів, що займали керівні посади у уряді, ВР та інших владних структурах УРСР ще на початку 90-х. Також Дмитро Павліченко розповів про шляхи виходу з сьогоднішнього глухого кута та системної кризи у українському суспільстві.

– Як ви дійшли до думки що державна система яка існує сьогодні в країні створена на засадах які не відповідають нормам конституції України та працює не у правовому полі?

– Якщо ви пам'ятаєте вся країна стала на захист мене та моєї родини з гаслами «Свободу Павліченко!». Суть справи полягала у тому, що мене звинуватили у вбивстві судді Шевченківського районного суду міста Києва Сергія Зубкова. Коли ми ознайомились з матеріалами справи, там не виявилось ні єдиного доказу скоєння злочину, а у матеріалах справи досі відсутні будь-які докази того, що суддя взагалі був вбитий. Незважаючи на це суд першої, другою інстанції та Верховний суд виніс мені вирок – довічне ув'язнення. А потім був звільнений за постановою ВР через суд, де мене було визнано незаконно засудженим, і з мене були зняті всі звинувачення. І я почав вивчати, чому так сталося, що суд не маючи жодних доказів, звинуватив мене у незаконний спосіб, а рішення виніс просто на засаді обвинувального заключення слідчого. Тобто ми маємо справу з системою кругової поруки – прокурор, слідчий , суддя. Я спитав себе, чому так сталося, що незважаючи на те, що ми створили свою державу, мені був винесений такий страшний незаконний вирок про довічне ув'язнення у українському суді і почав з'ясовувати причини, як таке свавілля могло взагалі відбутися. Тоді я почав з'ясовувати державну суб'єктність Голосіївського суду.

– До цього ви не займалися правозахисною діяльністю?

– Ні так склалося. я займався відстоюванням своїх прав, тому що майже 25 років у мене намагалась відібрати майно якась іноземна компанія з назвою «Гоойоорд Б.В.» Вона робила для цього все можливе і тиснула на мене через суди, міліціантів та ЖЕК. На мене було скоєно п'ять замахів і після кожного замаху відносно мене відкривали кримінальні впровадження та розпочиналися досудові розслідування, і мене обвинувачували у тому, що ці замахи я імітував сам. Ми з адвокатами довели відносно першого такого інциденту, що з мого боку немає ніякого складу злочину, а організував цей замах на мене командир загону «Беркут» Дмитро Силяков і надали всі докази. Тоді справу швидко закрили. Після цього з матеріалів справи зникли всі докази. Коли бандити зрозуміли що у правовому полі зі мною зробити нічого не можливо, мене викрали та вимагали, щоб я взяв на себе злочин щодо вбивства судді. Мене попередили, що якщо я не зізнаюсь у вбивстві, вони змусять зізнатися у цьому вбивстві або дружину, або сина. І коли я почав вивчати ці корумповані схеми досконально як у правовому так і історичному ракурсі, то дійшов висновку, що в країні немає сьогодні жодного органу державної влади.

– Хіба таке можливо? А у чому причина?

– 24 вересня 1991 року Верховна Рада проголосила створення самостійної українською державу України, а 1 грудня український народ підтвердив своє волевиявлення. За створення самостійної держави проголосувало 84% українців, тобто референдум відбувся у законний спосіб, і його результати визнав увесь світ. Але з цього часу почався супротив. Коли тодішні комуністи зрозуміли, що втрачають владу, вони вдалися до фальсифікацій. З 1 грудня ВР УССР згідно закону повинна була скласти свої повноваження, чого не відбулося, а наступними кроками заснувати інститут громадянства незалежної української держави та ВР Самостійної Української Держави, у яку депутати повинні були обиратися шляхом прямих виборів. Все це теж не відбулося. Але тодішні депутати ВР та клани які за ними стояли розуміли, що можуть вже не бути обраними виборцями, бо їх місце можуть зайняти більш достойні та професійні люди з мандатами українського народу для того, щоб розбудовувати свою українську правову державу. І вони та їх послідовники досі роблять все, щоб цього не відбулося.

– Це був тільки початок процесу?

– Так. Бо проголошено самостійну українську державу було у 1991р, а тільки у 1996 під великим тиском українського народу вони приймають Конституцію. Але вони навіть не ввели її в дію шляхом винесення на загальноукраїнський референдум, тобто у законний спосіб. І з цього часу вони починають створювати свої приватні органи з назвами органів державних. Тобто вони підмінили поняття, виступаючи від імені «Україна». А звідки взялася ця назва? Україна, це територія на якій проживає український народ. Але Кравчук та його оточення у 1991 році прийняли закон, який вводить зміну назви Українська РСР на назву Україна. Тобто створення держави не відбулося – змінила тільки назва, тобто вивіска. А Українська РСР втратила чинність 1 грудня 1991р.

Наприклад, узяти хоча б мій паспорт. Там фігурує назва Україна, а не Самостійна Українська Держава. Крім того нас позбавили нашої національності. Такої графи більше нема у паспорті. А зробили це для того, щоб позбавити нас усього національного багатства, бо згідно Конституції на нього має право і всі повноваження тільки український народ. До речі назва Самостійна Українська Держава фігурувала у акті проголошення Незалежності, у бюлетені на референдумі та є відео на якому Кравчук заявляє про створення Самостійної Української Держави України. Така юридична назва. Майже тиждень тодішня ВР визначалася як назвати новостворену державу, тому що у Росії був ПУТЧ, вони його злякалися і зрозуміли, що буде краще якщо українці утворять свою державу. Мабуть вони не розраховували на те, що майже всі українці підтримають цю ініціативу. Тому назви «Україна» у держави немає, бо вона втратила свою чинність у 1991р.

– Кого конкретно ви маєте на увазі під словом «вони»?

– Досі має величезний вплив у країні коло людей, яке свого часу створив біля себе пан Кравчук. Крім того, вони досі не підняли питання, які були підняти зобов'язані, а саме громадянство Самостійної Української Держави України та оформлення національного багатства. Вони прийняли у незаконний кодекс про надра, де всі національні багатства українського народу передали народу України. А у нас нема такого народу України! І тільки у 2010 за президента Януковича цей кодекс був скасований. Зараз всі надра належать українському народу, а ні олігархам. Мабуть Янукович переслідував свої власні інтереси, але він відштовхувався від інтересів українського народу. Таким чином він намагався перерозподілити національне багатство між іншими групами свого впливу.

– Таким чином підміна понять чи термінів найкращий засіб для маніпулювання людьми?

– Саме так. У нас люди не розуміють різниці між приватним та державним органом.

– А як подібні ситуації вирішуються у інших країнах де закони виконуються?

– У різних державах різна історія. Європа пройшла цей шлях 300 років тому. У них такій же безлад по виборах був колись і зараз знову починається, тому, що там є теж групи впливу, є маніпуляції, є політтехнології. Але на певний час вони дійшли до того, що перша каденція до суду обирається на місцях за місцем проживання, а у нас призначають будь-кого, кого хочуть. У США, наприклад, існує дійсно незалежна судова гілка влади, а у нас досі судової гілки влади немає. Це дуже небезпечно, тому що якщо у державі нема судочинства і громадянам нема куди звернутися, щоб захистити свої права, то і держава може втратити свою незалежність. Тому я казав і кажу, що український народ може і повинен стати на захист своїх національних і конституційних інтересів.

– Які ще ключові події вирішили долю країну у контексті цієї проблематики?

– Коли наші депутати почали змінювати Конституцію, було рішення Конституційного суду 3 ЗП 1997 р та 20 РП 2010р, якими встановлено, що будь які зміни до Конституції неможливі та незаконні без участі підтримки українського народу на Всеукраїнському референдумі. З того часу всі зміни до Конституції, які вони проводили теж були фальсифікаціями. Вони прийняли закон відносно виборів, який дозволяє партіям приймати участь у виборчому процесі назвали ці вибори пропорційно-мажоритарними. Але згідно Конституції у нас можливі тільки прямі вибори. Таким чином вони захопили та узурпували всі важелі влади та фактично усунули український народ від участі у розбудові своєї держави і від створення своїх державних органів. Я прийшов до ВР, саме коли там саме вирішувалося питання щодо землі і сказав, що в мене є документи, які підтверджують, що в нас досі немає Верховної Ради! Будь ласка спростуйте мої висновки- , сказав я депутатам,- або якось відреагуйте, бо ви не можете тут приймати у цих стінах рішення від імені українського народу. Я надав ці документи кожній політичній силі та партії. Мені досі по суті відповіді не дали. Через два місяця вони прийняли цей закон про землю. Я вважаю що це державна зрада і заколот проти українського народу, бо ВР, яка фактично не існує не може приймати такі серйозні рішення. Український народ ще не заснував справжню Верховну Раду. А ви, так звані депутати, нічого не зробили для цього і у них не має мандату від українського народу вносити якісь зміни до Конституції, або вирішувати питання щодо національного багатства.

– У нас приймається багато законів які протирічать Конституції?

– У нас приймаються закони, які ідуть проти волі українського народу на користь олігархічних кланів. 200 сімей за допомогою спочатку Кравчука, а потім Кучми захопили всі наші національні багатства. І нам же продають наше добро за гарні гроші. Люди досі не розуміють, що всі національні багатства повинні використовуватись тільки українським народом і тарифи повинні бути такими, які відповідають закону, тобто по собівартості. Зараз створені структури, що належать олігархам та визначають ці ціни саме вони. Наприклад, Укрнафта зазначає ціну за газ всьому українському народу. А яке ця приватна структура має до нього відношення?

– А президент у нас законний?

– Згідно конституції у нас президент може бути вибраний тільки шляхом прямих виборів, а наші так звані президенти, що бувший, що нинішній, представляють політичні партії та обрани за пропорційною системою, тобто у них не має мандату від українського народу. Якщо у нас досі не має інституту громадянства, то хто ці президенти? Фізичні особи без громадянства! Насправді у нас досі чинне законодавство щодо виборів президента УРСР. Закон «Про вибори президента», що протирічить Конституції був підписаний Кучмою у 1999 році. Зараз прийнятий цілий кодекс законів про вибори, куди вписані як фігуранти політичні партії. А політичні партії та їх висуванці не можуть приймати участь а ні у президентських, а ні у парламентських, а ні у місцевих виборах, бо це не передбачено у Конституції. Наприклад, політичні партії не мають ніякого відношення до місцевих громад. Хто висував цих кандидатів на місцевих виборах, що щойно відбулися?

– А країна в нас взагалі існує?

– Ми, український народ створили свою державу, але нам чинять перепони щодо її розбудови. А люди не можуть цього зрозуміти, тому що ЗМІ захопили національні меншини з метою власного збагачення і усунули український народ від інформації, національного багатства та створили таку прокладку – суди, прокуратура , міліція, не для того не нас захищати, а для того, щоб захищати себе. Майдан цю ситуацію трошки змінив, бо у ці структури зайшли люди більш обізнані.

– З чого можна почати розбудову української держави та створення справжніх, а не приватних державних органів?

– По-перше ВР, президент та інші структури та посадовці повинні під тиском українського народу, що є єдиним джерелом влади за Конституцією, скласти свої повноваження та заявити про це всьому світу, і розпочати прямі, а не пропорційні вибори. Я вже 4 рази звертався до діючого президента, та до всіх майже депутатів, та пояснив, що нема у них повноважень займати ці посади. Також звертався до всіх суддів Конституційного суду з пропозицією скласти свої повноваження. Бо вони всі висунуті за квотами політичних партій. А політичні партії це по суті приватні структури, засновані фізичними особами. Мене просто проігнорували. Треба також скасувати ЦВК, яка теж сьогодні є приватною структурою. А створити державні органи, спираючись на ст.141 Конституції України можливо тільки шляхом прямих виборів. По –друге, кожна територіальна громада повинна створити свої виборчі списки. Чому представники влади, ЦВК та політичних сил влаштовують так звані каруселі під час виборів, тому що громада досі не заснувала виборчих списків. Люди, котрі приїхали в Україну і залишилися тут жити не мають права голосувати на виборах, а вони голосують. Хто їм дав на це повноваження? Або хто їм надав громадянство коли в нас досі немає інституту громадянства?

– Як повинні висуватися кандидати у депутати від територіальних громад?

– Кандидат отримує підтримку і мандат від своєї громади і тоді не буде фальсифікацій. А олігархи роблять все можливе щоб цього не сталося. Люди повинні усвідомити що вони є територіальною громадою і все майно належить територіальній громаді. У 1992 р. рада народних депутатів передала все майно по місту Києву територіальній громаді. Майно ніби поставили на облік, але не заснували як воно все повинно діяти згідно Закону про місцеве самоврядування, який повинен бути механізм. А пан Омельченко скориставшись цим створив свою власну територіальну громаду від імені територіальних громад і виступає від імені територіальної громади Києва. А як це відбулося? Дві особи провели загальні збори з самими собою. І таким чином захопили все місто. Все майно по документах належить територіальній громаді, яку вони усунули від цього майна і створили свої так звані рахунки територіальної громади. Відтоді всі гроші, що сплачувалися киянами за майно, за оренду пішли на їх приватні рахунки. А йти вони повинні саме на рахунки територіальної громади, а не рахунки приватних структур, які визначають і розміри тарифів. Таким чином всі надра, повітря, ліса, чорноземи, майно міст і сіл а також право голосу повинно належати саме українському народу, а не приватним структурам, чи то будуть транснаціональні корпорації, чи олігархічні клани, чи політичні партії, такі, наприклад, як партія більшовиків, що стільки років хазяйнувала в Україні, або сьогоднішній партії «Слуга народу», яка невідомо якому народу служить, але точно можна сказати, що не українському. Люди на місцях повинні створювати домові комітети та ініціативні групи, вирішувати комунальні та виборчі питання і справді втілювати в життя ідею народовладдя, а не показово, як це робили мафіозні клани за комуністів та як вони продовжують робити це зараз.

Підготував Олексій Гусак