Днями стрічками українського фейсбуку почало ширитися розслідування від 02.02.2022 ГО «Заборона Медіа» стосовно запуску космічного апарату (КА) Січ-2-1, також відомого у ЗМІ як Січ-2-30. Воно ґрунтується на інтерв'ю колишнього заступника, а згодом — т.в.о. голови Державного космічного агентства Михайла Лева, інтерв'ю голови комітету економічного розвитку ВР (до компетенції якого відноситься космос) Дмитра Наталухи, інтерв'ю всюдисущого експерта з космосу Андрія Колесника, та попередньому розслідуванні від 07.07.2021, яке теж великою мірою ґрунтується на думці Андрія Колесника. Всі зі згаданих персонажів згадуються в матеріалі у позитивному ключі.

Хоча я згодний з загальним висновком про те, що апарат Січ-2-1 застарілий, не несе практичної користі, а його запуск переслідував виключно піарні та корупційні цілі, про що писав у пості від 09.04.2021 на сторінці ДемСокири та у пості від 06.12.2021 на site.ua, я хотів би виправити деякі фактичні помилки та невірно розставлені акценти у цьому матеріалі.

Почнемо з історичних фактів.

Збирання космічного апарату Січ-2-1 лише розпочалося у 2015 році, а не завершилося у 2011, як вказано у матеріалі. З 2011 почалися розмови з боку КБ «Південне» про необхідність виготовлення другого льотного зразку КА Січ-2, який був названий Січ-2-1, який КБ «Південне» обіцяло виготовити власним коштом. Далі їхні апетити трохи зросли, і у проєкті космічної програми України на 2013-2017 роки з'явився також дещо модифікований КА Січ-2-2. В кінцевій версії цього документу, початковий Січ-2-1 зник, а Січ-2-2 був перейменований у Січ-2-1. Фактично, процес його розробляння на папері розпочався у 2013 році, а матеріальна частина почала виготовлятися у 2015 році.

Вже заплуталися? Але і це ще не все. Паралельно, ще починаючи з попередньої космічної програми на 2008-2012 роки, створювався космічний апарат Мікросат на основі тієї самої першої негерметичної платформи КБ «Південне» МС-2, що й Egyptsat-1 (запуск 2007 рік), Січ-2 (запуск 2011 рік), та Січ-2-1 (запуск 2022 рік). Він повністю створювався за рахунок державного бюджету, і, завдяки уніфікації, частина зачину за ним також використовувалась в інтересах створення КА Січ-2-1 (до речі, це означає, що реальна вартість створення Січ-2-1 вища, аніж зазначається в документах, і частково оплачена коштом платників податків). Це, до речі, призвело до затягування термінів створення КА Мікросат і, зрештою, до зриву відповідної програми, бо КБ «Південне» завжди надавало пріорітет саме апарату Січ-2-1.

За початковим планом, обидва космічні апарати мали бути запущені ракетою-носієм Циклон-4 з космодрому Алькантара в Бразилії. Проект Циклон-4 замість космодрому і запусків завершився боргами і розслідуваннями, до того ж обидва апарати до запуску у відповідні роки (2014 для Мікросату і 2015 для Січ-2-1) були не готові: виготовлення КА Мікросат лише розпочалося у 2013 році, а КА Січ-2-1 взагалі існував лише на папері.

Навіть станом на 2018 рік, коли сплив термін чинності останньої космічної програми України, ці апарати перебували у готовності 90% для Мікросат і 75% для Січ-2-1. Вже на той час у підрозділі КБ «Південне», що займається розробленням космічних апаратів, майже не залишалося працівників, які брали участь у розробленні початкового проєкту цих апаратів, частина документації була загублена, і сенс деяких технічних рішень став незрозумілим. Достаньо сказати, що за час створення Січ-2-1 змінилися 3 головні конструктори цього апарату, а платформа розроблялася ще за попереднього від них. Після цього КБ «Південне» ще якийсь час продовжувало роботи над КА Січ-2-1 за рахунок власних коштів, але без особливого ентузіазму.

Перейдемо до техніки.

«Що стосується некоректного положення сонячних батарей, то джерела Заборони говорять про наявність версії, що „наші конструктори неправильно їх встановили — не до Сонця, а від нього, і тепер вони живляться лише завдяки тому світлу, що відбивається від Землі“». Хоча події останніх років навчили нічому не дивуватися, я все ж розцінюю такий сценарій як майже неймовірний, хоча би тому, що такий дефект збирання досить просто визначити і виправити, а зібраний апарат проходить ще купу випробувань перед відправкою на запуск. До того ж, на фотографіях чітко видно, що сонячні батареї встановлені правильно.

За даними моїх джерел, відбулося наступне: чистий цех для збирання супутників КБ «Південне» був збудований з порушенням технології і має сильну намагніченість. Замість звернення до Центру магнетизму технічних об'єктів, працівники КБ «Південне» провели калібрування бортового магнітометру прямо в цеху, звісно неправильно через вплив тієї самої намагніченості. При цьому, на початковій ділянці після увімкнення цей магнітометр є єдиним давачем орієнтації на борту, що само по собі неприпустимо. В результаті,  після відділення від ракети-носія підсистема визначення та управління орієнтацією апарату отримувала помилкові дані магнітометра і не змогла правильно вибудувати орбітальну систему координат супутника. За даними інших моїх джерел, зараз відбуваються спроби по завантажити на борт по командно-телеметричній радіолінії нову версію спеціального програмного забезпечення ("прошивки") космічного апарату, яка має внести поправки за некоректні дані магнітометру. Сподіваюсь, все вийде і запуск цього апарату буде не зовсім марним.

Що ж стосується апарату Січ-2М, який через слово згадує Андрій Колесник, ще за часів його активного створення (починаючи з космічної програми на 2008-2012 роки) це був скоріше фантастичний, аніж реальний проєкт, який мав на меті скоріше набуття досвіду, аніж фактичне створення апарату, бо можливості України щодо виготовлення прецизійної оптики і відповідних систем реєстрації знаходяться на нижчому рівні, ніж потрібно для реалізації цього проєкту. До того ж, це — досить великий апарат масою понад півтони, виготовлення та запуск якого коштуватимуть досить дорого, а розроблення триватиме роками. Додатково, його проєктна роздільна здатність 2,5 м вже не відповідає сучасному рівню розвитку технологій. Набагато більш прийнятним варіантом є створення апарату на базі нової платформи YuzhSat з покупною камерою, або взагалі не винаходити велосипед і побудувати його на іншій платформі на базі технології CubeSat, яка зараз є стандартом де-факто в світі. Це буде і швидше і якісніше і дешевше.

Тепер перейдемо до ролі згаданих у матеріалі осіб.

У 2020 році тодішній генеральний директор — генеральний конструктор КБ "Південне", нині покійний Олександр Дегтярьов, який до того був керівником служби маркетингу підприємства, вміло скористався разючою технічною некомпетентністю Державного космічного агентства в особі вже згаданого т.в.о. голови Михайла Лева, а також голови парламентського комітету Дмитра Наталухи, який за посадою, на відміну від Лева, і не мав володіти відповідними спеціальними технічними знаннями, і, буцімто випадково, підсунув і технічно "впарив" їм вже безнадійно застарілий на той час апарат Січ-2-1. Красива гра, респект. Як то кажуть, лев — не мамонт, лев не вимре.

Тобто, зверніть увагу: саме Михайло Лев прийняв рішення запускати цей апарат. Більше того, як написано у матеріалі, "гроші знайшлися, їх узяли з інших, малоперспективних, як пояснив Михайло Лев, проєктів." Вдумайтеся в ці слова. Дві космічні програми поспіль якісь люди, які в будь-якому разі розуміються на космосі трохи краще за Михайла Лева, чомусь не включали цей проєкт, а включали інші, на його думку, малоперспективні. Проєкти, які або мали кращі технічні характеристики, як апарат на новій платформі YuzhSat з імпортною камерою роздільною здатністю 1 м, або знаходилися на більш високій стадії готовності, як вже згаданий Мікросат. Все це було поховано заради запуску старого відра з гайками. І це рішення було прийнято задовго до того, як президент Зеленський вирішив використати цей запуск для власного піару.

Я навіть не ставитиму під сумнів добрі наміри пана Лева здійснити цей запуск якнайдешевше. Але ж, як відомо, добрими намірами вимощена дорога до пекла. Бо найбільша шкода від запуску цього апарату — навіть не витрачені безпосередньо на нього гроші, а змарновані ресурси, витрачені на створення інших апаратів, які тепер вже нікуди не полетять, бо, по-перше, за час затримки вийшли гарантійні терміни їхніх компонентів, а по-друге, внаслідок системної кризи в галузі, тепер створення аналогічних апаратів вже обійдеться значно дорожче, якщо і далі не проводити реформ галузі.

Тому я вважаю, що його роль в цьому проєкті аж ніяк не менша, аніж тодішнього міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського. Основна його провина в цьому випадку полягала в тому, що він повівся на хайп і кинувся робити проєкт, не поцікавившися думкою профільних фахівців, не отримавши притомного техніко-економічного обгрунтування, і не подивившись на інші наявні проєкти і ступінь їхньої готовності.

Підіб'ємо підсумки.

Внаслідок некомпетентності і прагнення хайпу з боку керівництва були витрачені ресурси (час і гроші) на завершення застарілого безкорисного апарату. Навіть прес-служба ДКА визнає, що цей апарат не призначений для задач безпеки і оборони, а для цивільних задач доступні безкоштовні дані КА Sentinel-2A, Sentinel-2B кращої якості (а також інших апаратів серії) в рамках європейської програми Copernicus.

Мало того, Січ-2-1 фактично поставив хрест на перспективах запустити, наприклад, перший український науковий космічний апарат Мікросат (дехто скаже, що першим був PolyITAN-2-SAU, але там корисне навантаження розроблялося і постачалося з Європи, і дані поступають туди ж). Гарантійний термін встановленої на ньому апаратури вже вийшов, а через застарілість платформи і припинення виробництва деяких складових запускати його у поточному вигляді вже немає сенсу.

Ця ситуація яскраво демонструє системну кризу у космічній галузі. Органи влади, не маючи власних технічних компетенцій, розуміння інтересів України в космосі, та фактичного стану галузі, йдуть на поводу у керівництва підприємств, витрачаючи кошти платників податків — напряму з державного бюджету або через залучення кредитів під державні гарантії — не на задовільнення потреб України, а на завантаження підприємств замовленнями без урахування їхньої реальної користі, єдиним результатом яких часто є лише випуск паперу. Це є наслідком того, що в Україні орган влади, що формує державну політику в сфері космічної діяльності (останнім часом ця "корона" переходить з рук у руки між ДКА, Міністерством у справах стратегічних галузей промисловості, і Міністерством економіки), поєднує в собі функції регулятора, державного замовника, виконавця (через управління господарською діяльністю підприємств) і контролера. Конфлікт інтересів? Ні, не чули. Тобто однією рукою цей орган встановлює правила гри, іншою — роздає замовлення, третьою — їх виконує, а четвертою — контролює якість виконання. Ось така от корупційна Калі.

Що ж робити?

По-перше, розділити ці управлінські функції. Найпростіше — відокремити функцію господарського управління підприємствами. Для цього в Україні є спеціальна структура — Фонд державного майна, а для підприємств, які мають суттєве оборонне значення — концерн УкрОборонПром. Створювати ще один концерн заради десятка підприємств, з яких половина дихає на ладан, не бачу жодного сенсу. Решту функцій можна розділити між вже перерахованими вінценосними структурами — як раз по одній на кожного, хоча я все одно не бачу сенсу в існуванні Мінстратегпрому.

По-друге, провести аудит установ і підприємств галузі і оцінити їхні реальні можливості. Впевнений, результати для більшості виявляться неочікуваними. Також провести розслідування можливих випадків корупції, які мали місце при реалізації проєкту Січ-2-1. Тут є багато роботи для Національного антикорупційного бюро.

По-третє, в стислі терміни розробити і прийняти перехідну космічну програму терміном на 3 роки (2023-2025), яка має включати:

• невідкладні заходи з відновлення виробничого потенціалу галузі;
• обмежену кількість найважливіших оборонних проєктів (насамперед, бойові ракетні комплекси та космічні апарати спеціального призначення);
• оновлення нормативно-правової бази космічної діяльності;
• фахова підготовка переліку стратегічних цілей на 20-30 років, напрямів космічної діяльності на 5-10 років, а також переліку конкретних проєктів на 2-3 роки шляхом конкурсного відбору з незалежною зовнішньою експертизою.

На час реалізації перехідної космічної програми запровадити мораторій на ініціацію нових космічних проєктів цивільного призначення з фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету або кредитів під державні гарантії. Можлива реалізація вже розпочатих цивільних проєктів з високим рівнем готовності за позитивного висновка незалежної зовнішньої експертизи.

І заборонити навіть заводити розмови про будівництво космодромів і польоти на Місяць до сталого освоєння низької орбіти — принаймні 3 поспіль апарати мають відпрацювати свій гарантійний термін активного існування.