14 cерпня — день хрещення Русі, та пам'ять мучеників Маковіїв. В цей день ми приносимо до храмів квіти для освячення. Квітка — це така річ, яка з одного боку і не зовсім корисна, але без квітів не буває плодів, квітами ми прикрашаємо найдорожче для нас. Всякі страждання за вічні ідеали завжди прикрашуються квітами, бо тільки там, де життя потом та кров'ю полите, стражданнями зоране, можуть вирости й пахучі квіти, й корисне зілля й найкращі плоди.

Квітами ми підкреслюємо найвизначніші моменти нашого життя — найсумніші, та найвеселіші. Квітами ми прикрашаємо народження наших дітей, квіти ми даруємо нашим жінкам, квітами прикрашаємо могили померлих.

Останні півтора року Україна перебуває в стані боротьби за свою свободу. Ми воюємо та приносимо квіти нашим героям і живим, і загиблим. Ми проливаємо кров за нашу землю, щоби вона розквітала квітами надії.

Згадуючи сьогодні братів-мучеників Маковіїв, можна проводити багато паралелей із сучасним станом України. Близько 200 року до Різдва владу отримує цар Антиох Єпіфан, який починає проводити тотальну еллінізацію імперії селевкідів. «Римській мір», за його задумом, повинен принести загальне процвітання всім народам імперії, в тому числі і іудеям. Антиох знайшов підтримку серед іудейської знаті. Нечестя і наруги Храму приносилися руками євреїв, з причини жадібності і владолюбства одних, і потурання і нерішучості інших. І, хоча, ізраїльський народ здебільшого не приймав нововведень, сміявся над ними, але до певного часу ніякого рішучої протидії не чинив. Єрусалимський Храм перетворюється на храм Юпітера Олімпійського. Храм Гарізінскій стає храмом Юпітера Странноприїмного (2Макк.6: 2). Поширюється ідолослужіння і блуд. Для встановлення ідольських жертовників спеціальні загони розсилаються по всіх населених пунктах (2 Макк. 6: 2-8). Населення в знак лояльності примушують їсти свинину, чим прямо порушується закон Моісеєв (Лев.11: 7). Починаються масові страти тих, хто тримається Завіту, зберігає священні книги, вчить людей Закону. Антіох наказує вбивати тих, хто присутній при обрізанні дітей, а самих обрізаних немовлят вішають (1Макк.1: 43-64; 2 Макк.6: 6,7). " "Цар Антиох написав усьому цар­ству своєму, щоб усі були одним народом, і щоб кожен залишив свій закон" (1 Макк. 1. 41-42) "Залізною рукою заженемо людство у щастя!" — вічний лозунг всіх тиранів, як тисячі років тому, так і зараз. До речі, Антиох не гребував і методами "інформаційної війни", за свідченням Посідонія, Єрусалімскій храм був "переосвячений" та пограбований через те, що іудеї там поклонялися голові віслюка.

Гоніння за віру посилювалися, слуги царя примушували євреїв приносити жертви ідолам, зрікатись свого народу. Так був страчений за відмову їсти свинину відомий на той час вчитель Єлеазар. Тоді ж були замучені сім братів Маковеїв, яких ми сьогодні згадуємо, та багато інших.

І тоді, коли, здавалося б, надії вже не лишилося, піднімається повстання, яке очолює священик Маттафія. Він близько трьох років керує партизанським загоном. Повстанців називають "молотками", від євр. "маккабі" — "молот"- звідси і назва свята. Невелика група під керівництвом Іуди Маковея, котрий очолив повстання після смерті Маттафія, примусила загарбників залишити іудею.

Освячуючи сьогодні квіти, згадуючи наших героїв, будемо пам'ятати, що прагнення свободи — це природне бажання кожної людини, закладене в нас самим Богом, і тільки під Його проводом можливо здобути справжню свободу, за яку заплачено Його кров'ю.

А освячені квіти сьогодні, нехай будуть знаменами нашої перемоги.