Все більшими чутками обростає майбутнє у Верховній Раді друге слухання та можливе прийняття закону щодо знесення «хрущовок» в Україні.
Це рішення рано чи пізно доведеться ухвалювати. Нині у країні близько 30 тисяч таких багатоквартирних будинків. Будувалися вони з початку 60-х і мали вирішити «квартирне питання» громадян, які масово жили до цього в багатосімейних квартирах.
Це частково вирішило проблему. Але масове будівництво, помножене на погану якість, призвело до того, що зараз у країні кілька тисяч таких багатоквартирних будинків в аварійному стані.
Але лишається головне питання. У першому прийнятому законі на цю тему була норма, що для зносу та переселення громадян потрібна згода 90 % мешканців. Потім норму поступово зменшили до 60 %. Але й ця норма не спрацювала. Громадяни не прагнули змінити свої хрущоби на нове житло. Причин основних було кілька.
- Громадяни, особливо похилого віку, сильно прив'язані до району проживання. Вони звикли до існуючої інфраструктури району. Особливо у центрах міст. І хотіли б натомість отримати житло у цьому ж районі.
- Площа житла, яке мали дати натомість. Громадяни хотіли отримати житло за затвердженими законами нормами проживання, тобто більшої площі.
- Хоча завжди є і люди, які просто не хочуть залишати своє старе, але звичне житло.
З іншого боку, барикад завжди стояли забудовники, які хотіли отримати нові майданчики під будівництво житлових будинків. Бажано у центрах міст. Тому що житло там дорожче, ніж на околицях.
Ну, розглянемо ситуацію. У центральній частині міста стоїть стара хрущовка, яку забудовник готовий знести, і на її місці збудувати новий будинок. Питання: як мешканцям знесеної хрущовки отримати квартири в новому будинку, збудованому на цьому місці. Відповідь: всім явно не вийде. Не заробить тоді забудовник бажаних грошей. Навіть якщо знесуть 40 квартир, а збудують на цьому місці 200.
От і не рвуться наші громадяни віддати свої халупи та переселятися з центру. Тому й знижували норму «згоди» мешканців із 90 % до 60 %. Все одно не виходить зробити процес добровільним.
Та й отримати замість належних за нормами хоч би 50 кв. метрів із роздільними кімнатами всього 17 кв. метрів, теж бажання немає. Щоб вирішити цю проблему, потрібна широка роз'яснювальна робота, помножена на законодавчу діяльність. Не на догоду забудовникам, а на користь громадян. Ми цього поки що не бачимо.
