На війні завжди хтось заробляє. І це не лише виробники зброї. Погляньмо, чи є таке явище в нашій країні.
На кордоні та митниці заробляли завжди. Під час війни контроль ослаблений, і спроби заробити на переміщенні вантажів лише збільшуються.
Підходимо до головного елемента війни — армії. Чи хтось заробляє на армії? А хто тільки не заробляє. Армії потрібне озброєння та амуніція. Гаразд би все було нормальної якості. Але бувають і постачання відверто неякісних видів озброєння та техніки.
Армію треба годувати. Це у мирний час ще когось ловили за яйця по 17 грн. Під час війни за ціною взагалі контроль дуже ослаблений. А грошова маса, що обертається довкола армії, зростає у десятки разів. Чи хтось хоче на цьому потоптатися? Питання риторичне.
Медицина. Цілком необхідний елемент. Від порятунку поранених до лікування хвороб, що у період війни непомірно ростуть. Чи хтось заробляє на медицині під час війни?
Система обліку та мобілізації. На сьогоднішній мові — ТЦК. Чи заробляють вони на війні? Дайте відповідь самі. Тільки ухилення від обов'язків неоране поле для прибутків.
Виникають навіть деякі симбіози: армія і мафіозна торгівля зброєю. ТЦК та медицина. Тут трохи зупинюся. Наприклад, сьогодні 17-річних хлопців запускають по колу на всілякі ВЛК. Обов'язково знаходять якісь хвороби та посилають по колу медичних комісій. ТЦК не винні, що лікарські комісії довго обстежують хлопців. Адже є хвороби, їх треба лікувати. Для цього їх треба визначити. Ну і ходять хлопці цими комісіями. Тому що треба їм для дотримання закону отримати приписне. Хай собі ходять. Десь грошей заплатять. Рік їх без приписного вважатимуть порушниками закону і нікуди не випускатимуть. Все одно усі придатні. Але грошей також можна на цьому зрубати.
Навіщо я про все це? Закінчиться війна. Куди подінеться вся ця ненажерлива армія любителів годуватися за чужий рахунок? Вони всі будуть із нами. Але це буде вогненебезпечна суміш для покоління післявоєнного відновлення. Їм треба буде й далі грошей, грошей, грошей. Чи вистачить на них коштів у повоєнній країні?
Я завжди дивувався, що у нас у країні зовсім відсутній механізм моделювання майбутніх ситуацій, щоб уникнути ризиків. Завжди роботу держорганів копіюють з роботи пожежної команди. А де багато пожежників, там хочеш не хочеш «потрібна» пожежа. Потім усі разом її гасимо. Пора б порозумнішати!
