Вже понад 150 років гумористичному афоризму відомого літературного героя про те, що «на екваторі завжди знайдеться папуас, який порадить ескімосу, як рятуватися від холоду». Здебільшого сьогодні такі «папуаси» перебувають у лавах наших, і не лише наших політичних кіл.
Цілком зрозуміло, коли репортажі та оцінку дій нашої армії роблять такі люди, як Кирило Сазонов, чи мій земляк Павло Казарін. Їхні слова завжди зважені, і відчувається за ними розуміння середовища, в якому вони знаходяться. На відміну від тих, хто приїхав за репортажем на кілька днів, і повернувся писати звіт у свій теплий київський кабінет. А є безліч тих «оцінювачів», які на фронті якщо й були, то кілька разів колись. Але оцінювати дії армії — хлібом не годуй.
Армія – складний механізм. Основна проблема в ній — управління та керованість. Є й старі недуги. Ще з часів своєї військової служби у такій важливій ланці, яку сьогодні називають «логістикою», пам'ятаю, як приходили з академій командири полків, у яких була одна й та ж хвороба: всі намагалися відразу розкласти все по поличках, тобто заздалегідь все розрахувати. Через деякий час з'ясовувалося, що десь щось не зійшлося, через що ламалася вся їхня конструкція. Але вони наполегливо вибудовували нові детальні плани всіх дій. Одні йшли, на їхнє місце приходили такі самі. Адже і вчителі у них в академіях були одні й ті самі люди. І методики не змінювалися.
Неможливо в армії все заздалегідь розрахувати. Тому оперативне мислення сьогодні складається з моделювання наступних ситуацій та прийняття рішень у динаміці. Та й більшість рішень перенесено вниз, до сержантського корпусу. Це відповідає практикам передових армій світу. Хоча й не гарантує від суб'єктивних помилок. І загальне керівництво, єдиноначальність, ніхто не скасовував.
Чому соціалістична економіка програла ринкову? Неможливо було в обсязі всього економічного монстра з його держпланами та держпостачами спланувати всі економічні процеси. Ринкова економіка більш маневрена. Тому й перемогла у змаганні.
Але армію неможливо розділити без взаємозв'язку на декілька частин. Обов'язково полки, бригади та дивізії мають діяти в єдиному руслі. Під єдиним керівництвом. А негативний суб'єктивізм, на жаль, завжди є. Як у відомому армійському анекдоті, де кінь здох, бо стайня згоріла, тому що замполіт недопалок кинув, хоч і не курить. Завжди на жаль, є момент, коли не все що моделюється виходить. Це ж не кінець світу!
Але політики та заїжджі кореспонденти не втрачають нагоди накинутися на армію зі своїми розумними рекомендаціями. ВГАМУЙТЕСЯ ВЖЕ, ПАПУАСИ!
