Мене запитують, що я маю на увазі під терміном «управляти по-новому». Хочу пояснити на власному прикладі життя.
У середині 80-х років минулого століття я «пробив» собі нове місце служби у відомому заполярному місті, де знаходиться найбільший металургійний комбінат. Життя на суворій Півночі було зовсім інше. «Живою водою» була зовсім не вода. Все північне життя трималося на дизпаливі, яке за ціною (декларованою) у 3 копійки за літр, живило всю електрику на дизелях. І навіть котельні були на дизпаливі, бо воно було дешевшим за вугілля.
У військових вся техніка і сьогодні на дизелях, а тоді її витрати ніхто й не рахував. Але щоб його витрачати, потрібно було його завезти в літній період навігації по всіх точках. Взимку і дороги туди не було.
Була в 50 км від міста одна точка з жахливою дорогою, на яку треба було завезти тисячу тон палива. І ось сиджу я, як зараз називають, начальник логістики ракетної бригади і думаю: як вирішити це завдання.
А всього за 6 км від цієї точки була занедбана гілка залізниці, яка років шість уже не використовувалася. Написав листа начальнику постачання металургійного комбінату, і їду до нього з цим листом.
Подивився він на мене, прочитав, тай каже: «Так шість років не використовується». «Дуже треба»,- відповідаю. Далі професійні питання. Скільки всього, яка періодичність. Кажу, дві залізничні цистерни раз на два дні. Записав і прощається: «Ну все йди». Я з недовірою: «А лист і ваша відповідь?» «Я ось у робочий журнал записав. Раз на 2 дні по 2 цистерни. Тільки не збивай графік», — була відповідь.
Пішов я у сумнівах. Це ж у тундрі з грунтом, що пливе. Погоджень жодних немає. Ех, знову доведеться возити все літо. А таких точок було 12. Ще б не ламалися машини на цих жахливих дорогах. Але через два дні дзвонять з тієї точки і кажуть, що «поруч із ними» поставили 2 цистерни.
За 20 днів ми завезли все, що потрібно. А я для себе зробив висновки на все життя. Найефективніше управління — це коли керівник не боїться брати на себе відповідальність. Це коли керівник використовує креативний підхід у кожному конкретному випадку. Це коли робота керівника спрямована на вирішення завдань та отримання максимального результату. Ось такий урок я здобув 40 років тому. Адже він міг мені розповісти, що цього робити не лише не можна, а й заборонено. І показав би 22 заборонні документи. Але він захотів вирішити мою проблему, а не прочитати мені лекцію з техніки безпеки.
Маю розповісти про ще один секрет. Усі керівники на тому всесвітньо відомому комбінаті були віком років на двадцять молодші, ніж відповідні керівники «на материку». У тому числі й мій візаві, з яким я потім потоваришував, і який багато мене потім чого навчив. У тому числі й те, що молодь схильніша до креативу та новаторства. А головним має бути здатність вирішити завдання та досягти цілей. Як нам сьогодні не вистачає таких людей в управлінні економікою! Коли мій новий друг вирішував мою маленьку проблему, у нього два криголами з нікелем застрягли в Арктиці і не встигали на торгову сесію в Роттердам. Але здатний вирішувати маленькі завдання, завжди вирішить і більші.
