Ми всі живемо з надією, що беремо участь у побудові нової країни. Зрозуміло, що на цьому шляху завжди будуть незручності та труднощі для громадян. Як наприклад з ліками. Ну от немає в країні ніяких проблем окрім масової «рецептизації» усіх ліків. Що зробити? 31 березня відстояли в чергах. Дали аптекам 300% прибутків. До лікарів черги теж збільшились. Терпимо цю муку.
Є в Києві поліклініка, що належить ДУС (Держуправління справами). До неї прикріплені чиновники Кабміну, міністерств, депутати, тощо. В поліклініці цій є чиясь аптека. Там й досі ліки відпускають все згідно старому порядку. На крайній випадок — по паперовому рецепту.
Ні, я не проти. Треба так треба. Я взагалі проти державного регулювання будь якої господарської діяльності. Крім стратегічних галузей. Торгівлі шкідливими та небезпечними речовинами і тому подібним. Але я проти того, що є окремі процедури, у тому числі й продажу, для всіх громадян і окремо для якихось привілейованих груп населення.
Інакше так і будуватимуть дві паралельні країни: одну — де чиновники вигадують правила життя для всіх громадян, а другу – де існують правила «трошки для себе». Так хто в нас дурні?
