У договорі про гарантії безпеки з Британією знову відзначено, що наша країна має й надалі йти шляхом демократії, для чого продовжити реформування всіх сфер суспільства.
Можна по-різному ставитися до Сороса, але згадалося, як він років двадцять тому дав нам пораду: Як тільки ви отримаєте з будь-якого джерела 10 млрд. доларів, відправте все на реформування судів. Із цього почніть реформування країни.
Ми вважаємо, що давно вже твердо стоїмо на шляху реформ, але головного – органів справедливості, так і не створили. Лаємо суддів, хоча вони такі ж, як і вся країна, що живе не по закону, а за «поняттями» та власними інтересами.
А хто ж їх такими робить? Ті, кому вони потрібні не як орган справедливості, а як «свої люди», які готові виконати будь-яку вказівку. Але справедливе рішення може суперечити тому, хто вказує. Що робити судді? Судити по совісті та справедливості, чи виконати вказівку вищого куратора?
Ось в ОП їх куратор сам по вуха у корупційних звинуваченнях. Досі на місці. Тому що потрібно мати важіль впливу на судову систему. Іншого нема. Тому він і далі «спрямовує» справедливість. Мабуть на користь свого шефа. А хто ж у нього шеф?
Ну і як суспільство буде й надалі йти шляхом реформ? Порожні слова. У минулому хоча б журналісти представляли якусь силу. Могли порушити будь-яку тему. Нині працюють на замовлення. Бо інакше роботи не буде. А твоя, навіть нехай чесна думка, нікому не потрібна. Кураторам тим паче.
До кінця війни суспільство все більше вимагатиме справедливості. І від місцевих органів, і від державних установ, і від різних монополістів, що розперезалися. Де шукати цієї справедливості? А чергових потрясінь, та ще й після війни, нам вже точно не буде потрібно.
Це в Австралії жінка похилого віку виграла в суді позов на 10 млн.$ коли навпроти її вікон без її дозволу збудували будинок, який на півдня заступав їй світло сонця. У нас у вашому городі будинок побудують, а хатинку вашу знесуть. Або ось як довелося мені нещодавно писати, нарахували пенсіонерці неіснуючу заборгованість вище за її пенсію. І бігає бідолашна, не знаючи до кого звернутися.
Можна сварити радянський лад. Я теж часто це роблю, але була хоч якась журналістика, публіцистика на «злобу дня». Де ви працівники пера?
Треба вже реально йти шляхом реформ. Зробити головний крок у бік демократичного суспільства. І головне не просто поміняти всіх суддів, а ввести реальну відповідальність для недоброчесних суддів, а особливо для тих, хто намагається давати їм вказівки. Суспільство чекає на такий крок.
