Я з того покоління, яке вчили в усьому економити. Бо всі люди жили бідно. І економія була просто необхідна. Їли, скільки було і що було. Речі, з яких виросли старші діти, ніколи не викидали — потім їх доношували молодші діти. Тоді навіть гасло було, що економіка має бути економною. Хоча потім мати економіст пояснила мені, що економіка має бути не економною, а нормальною.
Економили електрику та воду. Хоча вартість їх тоді була копійчаною. Тому сьогодні мені незрозуміло, як це нас одночасно закликають економити електроенергію, і витрачати якнайбільше тепла у квартирах.
Ну, з електроенергією зрозуміло. Війна. Собівартість висока. Обладнання електростанцій зразка початку минулого сторіччя. Світова ціна. Електроенергія — хороший товар. Виробляє його монопольна структура. Потрібно заощаджувати.
А із теплом? Ще 10-15 років тому нас закликали тепло економити. Для цього ми встановлювали теплові лічильники та регулювали тепло у квартирах. Натомість економили у грошах.
Сьогодні квартирні теплові лічильники – головні вороги Теплоенерго. Для них це вороги гірші за рашистів. І якщо раптом ти зі своїм лічильником тепла надаєш дані, які виявляються нижчими за середні загальнобудинкові, то тобі нарахують не за лічильником, а за якимось мудрим документом на 35 сторінках під назвою «Методика…». Ну методика як тобі більше нарахувати.
І даремно тобі з цим боротися. Це раніше можна було хоча б кудись звернутися, скоригувати виставлений рахунок на основі показників лічильника. Який, до речі, ти зобов'язаний, як і раніше, періодично повіряти, що коштує чималих грошей. Ось мабуть тільки для цих перевірок тобі лічильник сьогодні й потрібний.
Ну і вимальовується така картинка, як я собі уявляю. Десь теплоелектростанція виробляє електроенергію. На що витрачається пальне. Турбіни охолоджуються водою, яка переходить у пару. Його женуть у теплоцентралі. Перед будинками ставиться загальний лічильник тепла, а потім усі втрати розрахунково туди вганяють. А як змусити платити власника квартири із встановленим лічильником тепла, за своїми хитрими розрахунками. За якими спожитого тепла виходить вдвічі більше ніж витрачено реально. Ось і рахують йому не за лічильником, а за середньобудинковими витратами. Включивши туди усі свої втрати. І не лише втрати. І немає порятунку від цього лиха часів уряду Гройсмана. Така собі «стратегія Гройсмана».
Як би ми лояльно не ставилися до уряду сьогоднішнього, але є питання. Якщо продали за копійки монопольні структури у приватну власність, то треба хоча б змусити нового власника модернізувати обладнання (за власний рахунок, а не за державний). І хоча б визначитися, що нам заощаджувати. Адже й електрика та тепло сьогодні в одних руках. А дивиться господар на них по-різному.
