Жодного здивування у мене не викликало, що впритул взялися за одного персонажа, який вкрав мільярд. Хоча й прикривався «допомогою армії». Знайомий цей персонаж давно, хоч не можу зрозуміти, чому вже не згадують, як він на дорозі прострелив ногу простому громадянинові. Не згадують і снайперську гвинтівку у його багажнику під час Майдану. А чому не згадують? Та мабуть не хочеться комусь чіпати інших пов'язаних із ним антигероїв Майдану. Так завжди буває, що результатами революції користуються негідники.
Системну та непримиренну боротьбу з корупцією ми зможемо оцінити лише за результатами. А їх поки що не видно. Видно буде, коли відомі на всю країну корупціонери, почнуть отримувати реальні тюремні строки. Зрозуміло, що війна. А якщо під час війни крадуть, то це виправдання, чи все ж таки обтяжлива обставина?
Демократія на жаль, часто призводить до мордобою сторін. А корупціонери об'єднані і стоять один за одного муром. Ось як судді стоять за своїх колег, що попалися на хабарях. Непробивно.
З іншого боку, хто міг би взятися за очищення суспільства від накопиченої багатьма роками нечисті? Тільки влада із самого верху. А хто там?
Найбільша проблема, з якою зіткнеться країна після війни, це питання, як повернути наших громадян, які розбіглися по всьому світу. Але вони повернуться тільки в країну, в якій побачать хоча б перспективу життя не гірше, ніж у країнах, що їх притулили. Але в країні з тотальною корупцією немає такої перспективи. Тому, як це прикро, багато хто з них залишитися там. Не може бути у корумпованій країні з несправедливими судами та «відкатною» економікою нормальних зарплат. Не може бути справедливої погодинної оплати праці. Усе з'їдять такі антигерої Майдану. А ми ходитимемо на Алею Небесної Сотні. І тільки сподіватися, що там на честь пам'яті полеглих з'явиться величезний камінь. Пам'ятник українській корупції.
