Зараз ми всією країною маємо надію тільки на наші Збройні Сили України. Хлопці на смерть стоять проти підлого ворога. Нажаль, гинуть. Отримують каліцтва. Військові, особливо під час війни, завжди знаходяться в групі ризику.
Як офіцер запасу, що відслужив свого часу 25 років військової служби, хочу дати пораду. Хлопці! Якщо є у вас якісь пільги та права на щось, житло, медичне обслуговування та інше, не відкладайте це на потім. Домагайтеся та беріть негайно. Не довіряйте державним чинушам, які сьогодні всі за вас. Але якщо прийдете завтра, можуть вас послати, знаєте куди. Тому що ваші пільги хтось вже привласнить. Тому що ваша квартира, за їх думкою, потрібна не вам, а їх знайомим. І «кінців», як кажуть, потім ви не найдете.
Підете в суд, та будете роками судитись. Без перспектив. Тому що хтось там проти. А судді в нас — це пісня. Необмежена в часі. Про судейські питання я ще напишу. З вказанням прізвищ. Но потім.
Уявить собі, маю власний негативний досвід. Звільнившись ще наприкінці радянських часів, житло так і не отримав. А коли добився, а потім став недієздатним, то це житло, всупереч усім законам, в мене відібрали. Та я не про себе, а щоб з вами таке не трапилось.
З повагою ставлюся до нашого Президента. Але я знаю людей з його оточення, які житло у військових забирали. На скарги не реагували. Зараз ними займаються журналісти. Вартість яким я теж знаю. Хочу подивитися що буде на підсумок. Думаю, нічого.
Тому всіх військових закликаю: горло перегризайте за свої права. Не оставляйте нічого на потім, що зараз вам обіцяють. З вашою допомогою закінчиться війна. А про вас, точніше про те що вам належить по праву, можуть забути. Таке вже було, як говорив один з наших президентів. Та ще на превеликий жаль буде. Отримайте своє. ВИМАГАЙТЕ!
