Читаю, з яким прагненням нас хочуть обмежити в ударах по ворогові і продовжую дивуватися, наскільки лицемірним є «демократичний» світ.
Не можна тому, що ціна нафти може піднятися. А через війну як таку, ця ціна піднімається чи знижується? Піднімається. Та скільки вже нам товстих натяків кидали, щоби йшли на переговори. Це в нас війна, а в них — торгівля.
Хоча й війну можна скінчити. Дайте гроші та зброю. Ми зробимо все за вас. Якщо сьогодні ми не зробимо, то завтра вони прийдуть до вас. Розуміють, але міняти нічого не хочуть. І війна там багатьом теж вигідна, і нас наче шкода кинути в жертву. Але й виграшу нашого начебто бояться. А куди тоді подіти всю свою військову промисловість?
Щодо нафти — пісня стара. Саме існування ОПЕК порушує антимонопольне законодавство, яким так пишаються стовпи демократії. Суто монопольна структура, яка встановлює ціну нафту «за змовою». І це демократії зовсім не заважає. Так монополісти з ОПЕК не тільки ціну регулюють, а й видобуток, що також впливає ціну. Але побоювань ні в когось у світі це чомусь не викликає.
А тут раптом перейнялися. Може тому, що є небезпека зростання ціни на нафту тому й зброю дають по крихтах? На Тайвані, розміром з Київську область, 70 комплексів PATRIOT. Нам дали кілька. В іншому випадку ціна на нафту може зрости? І з літаками гра у обіцянки вже рік. Куди їм поспішати? Не дай боже залетимо на цих літаках кудись і вдаримо так, що ціна на нафту зросте.
Про те, що якби дали 2 роки тому хоча б те, що зараз є, ніхто не говорить. Адже в цьому випадку ситуація на фронті могла б бути набагато легшою. І навіть ціна на нафту могла б бути нижчою.
Звичайно, ми змушені чемно посміхатися, при цьому мовчки роблячи свою справу. Не особливо звертаючи увагу на окрики. Але треба винести з усього урок на майбутнє, що саме собою поняття — демократія, нікому особливо не потрібно. Все мине через час. І ми залишимося у своїй країні зі своїми проблемами. Про які сьогодні влада особливо не замислюється. Ну влада вона і є влада, щоб жити досхочу. Але насправді жити нам і нашим дітям та онукам.
Але для цього сьогодні треба болючіше відповідати ворогові на його війну проти нас. У тому числі й по нафтопереробних заводах. Та й по всім іншим законним військовим цілям, зокрема важливим об'єктам завдяки яким функціонує ворожа економіка. А всі «примуси до миру» нехай висували б агресорові.
Поки писав, терористи вдарили по підмосковному Крокусу. Одразу почали шукати організаторів в Україні. Хоча самі за день до цього вдарили ракетами по Дніпрогесу. Але вже голосніший крик від останньої події. А увага від щоденного тероризму агресора відволікається. Можливо, само в цьому одна з цілей цього «заходу»? Занадто швидко стає зрозуміло «кому вигідно». Ох, не дурні були римляни.
