Багато хто обурюється, що «мажори» знову всіх обіграли. Когось до армії призивають аж із вулиць, а цим знову нічого.
Країні важко. Мільйонну армію, на жаль, треба постійно підживлювати. Із села всю молодь мобілізували. А в містах життя йде своєю чергою. Але тут не так просто, як у селі. Тут як той даішник, заздалегідь невідомо, кого зупинить. Можливо будь-яке.
Головна проблема в ухилянтстві не самі мажори. І навіть не корупціонери в ТЦК. Головна проблема – сама корупційна система, яка продовжує своє життя в країні у всіх сферах. А дійові особи, яких навіть іноді прилюдно ловлять і намагаються засоромити, в основному почуваються спокійно.
Корупційна система ворочає величезними грошима. Вона, як скелет, несе на собі всю державну систему управління. Та й гроші ці не складаються десь у печері. Досить велика частина йде на утримання цієї самої системи. На всі нижчі шари. Це як паралельний державний бюджет.
Ареною для витрат, крім улюблених країн Заходу, є будь-які потреби корупціонерів. Кожен із тих, хто має доступ до поділу, як гвинтик усіх схем, отримує своє. Та й крутиться все переважно в столиці, в адміністративних центрах. Усі мають дітей.
Ось хто може сказати, що гроші, які втікачі платять за незаконний перетин кордону, чесно зароблені наполегливою працею? Багато з тих хто може добре заробляти – сам давно поїхав, ще до війни. А сільські хлопці, які, крім натруджених рук, нічого не мали, не мають і можливості відкупитися.
Якщо є попит є і пропозиція. Тож скільки не міняй військкомів, все одно знайдуться кандидати на майбутню посадку. А мажори лише картинка, як діти всієї системи.
Ось чому така важлива не показуха, а справжня боротьба з корупцією, як захист сільського хлопця в холодному окопі від його антипода — мажору. Але поки що є лише показуха. Панянка поїхала за кордон. А селянка пішла на війну.
