Часто слухаю відомого речника офісу Президента. Зрозуміло, логічно. Але як доходить справа до експертів, то іноді трапляється вивих мозку. Про що тільки не розмірковують! Мабуть, розраховано на тих, хто не в темі.

Читаю: ми використовуємо старі ракети С-200. Сам служив у військах ППО, у зенітно-ракетному полку. Знаю, що ракета це не тільки оболонка (зі стартовими прискорювачами в даному типі ракет), але вона ще й використовує рідке паливо, до того ж двокомпонентне. Цим паливом ракети заправляють перед пуском. Його треба десь зберігати, і воно має гарантійні терміни використання, які давно минули, оскільки від цих комплексів відмовилися ще на початку 90-х.

Американці в 50-х роках минулого століття теж використовували рідке паливо, але потім від нього відмовилися і перейшли на твердопаливні ракети. У радянському союзі твердопаливний комплекс С-300 вперше поставили на чергування наприкінці 70-х. І тут раптом ми десь у себе відкопали оболонки ракет С-200? Зрозуміло, що можуть бути таємниці. Але навіщо вводити громадян в оману? Коли нема чого говорити, може краще зовсім не говорити?

Або полковник-авіатор, цілком гідна людина, розмірковує про те, що треба терміново провести реорганізацію і повернути рід військ — авіацію. Захопили мовляв у повітряних силах владу ракетники та диктують свою волю. Хоча мабуть прослуживши в авіації, він не пам'ятає або не знав історію питання. За радянських часів, 1 вересня 1983 року було збито південнокорейський Боїнг. Це сталося саме через втрату прямої керованості військ 8-ої окремої армії ППО в питанні прийняття рішення. 3 години ціль супроводжувалася ракетниками, а ухвалити рішення ніхто не міг. Не мав повноважень. І вже коли літак виходив із зони ураження, він був збитий винищувачем «в догон». До речі, авіація була не підпорядкування ВПС, а підпорядкування ППО. Мала своє керівництво. Тож біда була в тому, що існувала авіація різного підпорядкування. Після цього і розпочався процес об'єднання ракетників та авіаторів в одне підпорядкування.

Ну гаразд коли експерт має хоч уявлення про тему, про яку говорить. Але в нас зараз навіть жіночка-депутат може повчати армію як воювати. Та й нічого, прокатує.

А громадянам треба лише поглинати всю цю словесну локшину? Треба б у КоАП передбачити хоч якусь відповідальність за свідоме введення в оману громадян. Це було б і уроком для багатьох журналістів, які люблять «гарячі пиріжки». У нормальній країні могли б і до суду подати. За свідомий обман громадян.