Останнім часом від представників влади почали звучати заклики до українців потихеньку повертатися додому. Заклики можливо цілком розумні, первісна небезпека минула, і громадяни потрібні своїй країні вдома, а не за кордоном.

Щоправда, відразу ж утрируючи ці слова, ми почули заклик представника офісу президента до західних країн зменшити фінансування нашим громадянам, які перебувають на їхніх територіях. Гоніть, мовляв, їх швидше. Нам тут вони більше потрібні. Згадали…

Опустимо усі негативні нюанси, пов'язані з безпекою. Хотілося б змоделювати, куди люди мають повернутися.

Житло. Якщо воно є, у багатьох воно у комунальних боргах. А як побачать пильні комунальні служби, що люди повертаються, то ще накинуть платіжок за якесь «абонентське обслуговування в момент відсутності». Або на утримання будинку із збільшеним коефіцієнтом на період відсутності громадян. Монополісти на цьому вже набили руку. До того ж уряд вже дозволив відключати електроенергію боржникам. Тож із проживанням у власних помешканнях сьогодні є велика проблема.

Робота. Традиційних місць роботи як джерела заробітку немає. Великі підприємства у своїй масі не працюють. Дехто перемістився, дехто закрився. Війна, не ми у ній винні. Куди держава закликає працювати? Чи кличе ходити вулицями з плакатами «Ні війні!»?

Бізнес. Це в нормальній економіці її основа — у малому та середньому бізнесі, не за надходженням податкових платежів, а щодо організації зайнятості. Мільйони малих підприємств забезпечують заробітком десятки мільйонів людей. А до бізнесу цього малого ставлення у держави колишнє. Це великі наші бізнесмени зі своїми арміями юристів, ще можуть з державою тягатися. А там де слони гуляють, мурашкам робити нічого.

Малим підприємцям (для яких спеціально термін придумали – непобутові споживачі 2 класу напруги), електропостачальники зараз поставляють електроенергію, за ціною вже близько 7 грн. за 1 кВт, але обіцяють підняти до 9 грн. Багато суб'єктів за такого тарифу можуть просто закритися. Але електроенергія це окрема тема.

То куди звуть повернутися громадян, що поїхали? У країну, де чиновники трохи оклигалися та продовжили свої корупційні справи у кожній сфері? Туди, де суди залишилися колишніми і справедливості не досягнеш? Туди, де навіть найвищий законодавчий орган країни є розсадником всього цього негативу?

Громадяни, безумовно, потрібні нашій країні і їхнє повернення дуже для неї потрібне. Але чи готується держава до їхнього повернення? Чи хай повертаються, а потім подумаємо? Скільки разів ми вже проходили це «потім».