Читаю новини, дивлюсь телебачення. Не перестаю жахатися, скільки бід приніс продовжує приносити комунізм.
У чому сьогодні, як і раніше, висвічується комунізм? У системі побудови держави. Вона не робила навіть спроби зламати каркас країни у вигляді його основних документів. Бюджетний кодекс, Трудовий кодекс, Житловий кодекс та низка інших головних документів країни є документами з 80-х років минулого століття. Так, з доповненнями та змінами. Але стрижень у них радянський. Та й результат радянський.
Бюджетний кодекс: все забрати нагору. Потім розподілити. Хтось нагорі все ділить за власним розумінням. Стимул територій? Ви про що? Для чого їм це? Ми зверху все поділимо. Постараємось, по справедливості. Але необов'язково.
Трудовий кодекс: бери більше, кидай далі. Заплатимо стільки, скільки лишиться. Мало? Ну, це ваші проблеми. Ще якийсь там прожитковий мінімум вигадали.
Навіть Житловий кодекс є ще. А що із житлом? Повно в нас житла. Йди та купуй будь-яке яке сподобається. Грошей немає? Ну так згідно з Бюджетним кодексом усі гроші забрали нагору. А назад — ну вам особисто немає.
Ми всі в надії, що збудуємо нову країну, в якій добре та комфортно житиметься нашим громадянам. Ну якщо не нам, то хоча б нашим дітям та онукам. А як до цього дійти?
Політикам нашим миємо кістки. Та вони всі родом із СРСР. Де багато хто був функціонерами партії та комсомолу. Ну, змінили політичну орієнтацію. Потрібно так було. А засади роботи старі. Якщо не можна, але грошей дадуть, цілком можна. Ось і приймаються законодавчі документи зовсім не на благо громадян. Часто навпаки.
Не лише злидні, а й війна — теж породження комунізму. Тому Пуйло так страждає від розвалу Радянського Союзу та мріє його відродити. Хоча я впевнений, що сам розуміє, що це неможливо (і слава Богу!).
А ми займаємося знищенням символів. Це теж треба, але ж це не все. Розрухою в головах настав час зайнятися.
І весь час ніколи не дійти до потрібних справ. То націонал-демократи яйцеголові, то COVID, тепер ця війна жахлива. Але хоча б показати НАМІР зайнятися цими питаннями. Тактика «ось дочекаємось цього» або «ось закінчиться це», вже не пройде. Потрібно займатися цими питаннями вже зараз. І я не вірю, що для цього немає впевнених людей. Їх достатньо серед нашої молоді. Але їх не можна пускати, скажуть. Досвіду (радянського) немає. А його й не треба!
