З подивом прочитав у новинах про те, що мер Києва Віталій Кличко дав інтерв'ю німецькому виданню Spiegel, в якому заявив, що з початку війни не говорив навіть по телефону із Головою Держави. І що країні загрожує втрата рівня демократичності та авторитаризм.
Не можу з цим погодитись, але вважаю за потрібне дещо сказати з цього приводу.
Був у радянські часи анекдот, як громадянин куди тільки не скаржився на місцевий ЖЕК. Написав листа до ООН. Відповідь надійшла з ЖЕКу. А коли кияни скаржаться меру на ЖЕК? Звідки одержують відповідь і хто її пише?
Радянська система – це не лише пам'ятники Леніну. До речі, які чотири основні обіцянки він давав жителям країни? «Землю – селянам! Фабрики – робітникам! Владу – радам! Мир – народам!». Що з цього втілилося у життя?
Радянська система породила так званий апарат. Касту керівників. Яка все вирішувала, але нізащо не відповідала. Щоб будь-які скаржники не набридали, апарат робив навколо вищих посадових осіб такий собі кокон, щоб не доходила справжня інформація. Писали, що одного разу на засідання Політбюро ЦК КПРС прийшов один із членів і з жахом та обуренням почав розповідати, що в якомусь місті, як він дізнався, у магазинах немає ковбаси. Так у більшій частині країни її в магазинах не було! Але всі інші члени політбюро щиро обурювалися також.
Змінюється образ країни, громадський устрій. І лише кокон переходить у спадок. Тому що є серед перших осіб дуже зацікавлені особи в його існуванні, так як реальна інформація може зашкодити їхньому існуванню. Ось і тримають навколо перших осіб цей кокон, сплетений наближеними павуками.
Мені довелося писати з приводу порушення прав дитини Уповноваженому з прав дитини. Відповідь була незрозуміла. Тільки сів писати про це, як він потрапив у аварію. Писав Президенту щодо порушення прав військового. Потрапило в кокон, пану Татарову. Мені особисто не відповів зовсім. Але почали за цим паном бігати «Наші гроші», кусаючи його на бігу. Боюся комусь писати. Бо кокон...
А шановний мер Кличко ще дивується. Так навколо нього такий самий кокон. А іноді один кокон ображається на інший і навіть воює з ним.
Демократія – це не тільки можливість говорити. Це можливість бути почутим. Процес двосторонній. І можна скільки завгодно говорити з екрану. Але якщо довкола кокон, то немає зворотного зв'язку. Не можна нічого у відповідь почути. Така вона інколи демократія. Різна: у коконі – і навколо нього.
