Багато разів я говорив про те, що боротьбу з економічною корупцією треба починати з боротьби з корупцією політичною. І ось чи мої слова до когось донесли, чи самі до цього прийшли. Але розпочалася робота у цьому напрямі посиленими темпами.

Закинули антикорупційні органи свої сітки у політичне море, і одразу потрапили п'ять окунів-депутатів. Але виникла безліч питань. Чому тільки п'ять, якщо в морі їх набагато більше? І всі п'ятеро виявилися підручними морського царя.

Ну, відрегулювали рибалок. Змінили сітки, збільшивши розмір вічка, щоб не траплялася всяка дрібниця. Закинули і відразу спіймали Акулю.

Ця рибина у морі завжди виконувала функції «директора Фунта». Вона сиділа. І за Леоніда Першого сиділа. І за Віктора Другого сиділа. За Володимира Червоне Сонечко ще не сиділа. Ну то в чому ж справа?

Відкинувши жарти, можу сказати, що політична корупція у Верховній Раді була завжди. У 90-ті роки минулого століття, в І та ІІ скликанні вона була досить скромною. Мабуть, грошей тоді ще не накопичили. Але й раннє наше законодавство було таким, що складно було тлумачити його в той бік, який треба. Всі депутати були мажоритарниками. І вони відповідали перед виборцями свого округу. Це відображалося у законодавстві. Відверто антинародних законодавчих актів ухвалювалося досить мало.

Наведу як приклад раннього законодавства закони про приватизацію майна. Можна було б ставитися до них по-різному, але вони були конкретними. Об'єкт приватизації мав бути спочатку максимально реструктуризовано, тобто розділено на частини та продано цими частинами. А приватизацію у складі монополій взагалі було заборонено. Плоди недотримання цих антимонопольних правил ми відчуваємо сьогодні відсутністю тепла у наших квартирах.

Наприкінці 90-х років, Верховну Раду III скликання обирали вже за пропорційно-мажоритарною змішаною системою, коли половину депутатів обирали за партійними списками. Ось тут під час виборів до Верховної Ради і виникла масова політична корупція.

Кандидатів у партійні списки почали набирати за фінансову «допомогу» цим партіям, яка нібито мала йти на організацію виборчої кампанії. Насправді частина з цієї «допомоги» осідала в кишенях партійних ватажків. А вже під час виборів до Верховної Ради IV скликання місця у партійних списках просто продавати за гроші. І суми за крісло вимірювалися вже мільйонами доларів.

Закон бізнесу: якщо ти вклав гроші, то мусиш їх як мінімум відбити назад. Зрозуміло, що олігархи передусім почали заробляти на рішеннях Верховної Ради, намагаючись дати їм вигідний для себе хід, і навпаки, не допустити можливих небезпек для своїх бізнесів.

У Верховній Раді з'явилися не лише партійні фракції, а й депутатські групи. Хоча їхня основна мета була єдиною — проводити необхідні рішення. Але якщо законодавця змушують ухвалювати потрібне комусь рішення, то це вже політична корупція. Але не такі прості були хлопці-депутати.

Вже у III скликанні дивлячись на колег-мажоритарників, деякі депутати-списочники почали голосувати «як завгодно», тобто на власний розсуд та інтерес. І тут серед них з'явився депутат Волков, який почав організовувати вільних зайців, за що отримав прізвисько «директор парламенту». Він постійно створював різні депутатські групи, до яких залучав депутатів для «потрібного» голосування. Депутати з III та IV скликань розповідали, що там можна було завжди вирішити своє матеріальне питання. Наприклад, можна було отримати декілька десятків тисяч вічнозелених за перехід до потрібної депутатської групи.

Але й фракції, дивлячись на своїх блудливих депутатів, почали підплачувати більшості «щоб не розбіглися». У 2006 році Верховна Рада V скликання була обрана повністю за пропорційною системною і платити депутатам своєї фракції стало вже правилом. Якщо переставали платити, то відразу з'являлися мігранти, яких прозвали «тушками». Ці «правила» перетекли й у VI скликання. Були випадки, коли скуповувалися голоси цілих фракцій, прикладом яких були комуністи-ленінці.

Йшов час, у країні відбувалися майдани і революції, почалася війна… Лише у Верховній Раді зберігалася «стабільність» і депутати VII та наступних VIII і IX скликань продовжували отримувати доплати у конвертах, небезоплатно переходи між групами і фракціями, голосувати за кеш, вирішувати свої комерційні інтереси та займатись іншими витівкакми.

Тому просто смішно, коли сьогодні спіймали п'ять депутатів із монобільшості за оплачене голосування. А з мадам Фунт ситуація взагалі незрозуміла. Мабуть, комусь треба, щоб вона з трибуни Верховної Ради помахала рукою з браслетом, піднявши свій рейтинг, що похитнувся. Та ще її знежирити, заарештувавши всі рахунки, щоб не було чим платити своїм депутатам, в результаті чого вони розбіжаться у потрібні фракції.

Декілька років намагаюся дізнатися, якою буде система виборів X скликання. Швидше за все, повернуться до мажоритарної системи. Тому що головна партія за списками не набере навіть 10%, а це буде крахом для основного кандидата в майбутні Президенти. Хоча я швидше за все знову за нього проголосую. Була б тільки з цього користь суспільству!