Як і більшість наших громадян, я також проти проведення будь-яких виборів у воєнний час. Але разом з тим уже три роки кажу: панове депутати, поки у вас є на це час, займіться виборчим законодавством. Адже війна закінчиться, і вибори обов'язково треба буде проводити. Продовжую запитувати: за якими вони пройдуть правилами? Та й узагалі, за якою виборчою системою?
І ось нарешті прокинувся та виліз на світ голова ЦВК Олег Діденко і заявив: виборче законодавство треба міняти. Краще терміново. Без цього не можна буде провести післявоєнні вибори. Але так щоб ніяких новацій!
Все б нічого, краще пізно ніж ніколи. Але річ у тому, що деякі положення можуть бути конституційними. А для її зміни потрібні дві сесії парламенту та два рішення Конституційного суду. Займає це мінімум рік-півтора від початку процедури. А скарги голови ЦВК на законодавство, це ще не початок процесу.
Громадянам вільної держави зовсім небайдуже, якою буде влада в країні у післявоєнний період. І зовсім не хочеться не стільки старих осіб у владі, скільки всієї системи її побудови та функціонування. Давно вже хочеться розлучитися з радянською системою управління. А для цього не обійтися без новацій, яких так боїться голова ЦВК.
Немає особливої різниці, якою буде система виборів. Ми випробували вже декілька: була і чисто мажоритарна, коли депутатів обирають по округам, і повністю по партійним спискам і змішана. При будь-якій системі виборів, представницька гілка влади зобов'язана представляти інтереси виборців. І хоча викликає сумніви, що «партійна» складова виборів представляє інтереси саме виборців, а не партій та різних олігархів та «сірих кардиналів» що стоять за ними, але набагато важливіша законність виборчого процесу. Щоб не зміг кандидат нізвідки витратити мільйони доларів незадекларованих не лише у виборчому фонді, а й взагалі у своїх доходах, на купівлю місця у виборчому списку, або на відвертий підкуп виборців.
Не обійтися і без неупереджених і непідкупних судів, щоб будь-який громадянин міг поскаржитися на виборче беззаконня і ліквідувати несправедливість. З цим поки що теж проблеми. За останні 30 років ми виростили такого судового монстра, що страшно до нього навіть наближатися.
І ще багато проблем з виборами, з якими треба розбиратися, ретельно і наполегливо. Про що я писав останні три роки. Мені просто про це говорити, бо сам пройшов усі щаблі, і мені самому нікуди вже не треба. А ось за Державу прикро!
