Це раніше були часи, коли за кредитами черги стояли і діставалося вони мало кому. Потім почали громадяни бігати за кредитами із липовими заставами. Тим часом відсоткові ставки по кредитах лише зростали. Поступово кредити стали мало кому потрібними. І стали банки вмовляти всіх підряд взяти хоч скільки грошей.

Тепер дожилися до часів, коли умовляння не діють, і гроші просто «впарюють». У дружини закінчився час дії банківської картки. ПриватБанк швидко нагадав. Пішла та замовила нову картку. Зробили швидко, але при видачі попередили – вам збільшено кредитний ліміт до 75 тис. грн. Ну збільшили, так збільшили. Прийшла додому, а на картку вже «прийшли» від банку 75 тис. грн. Вона бігом назад. Мені мовляв, не потрібен кредит. Та й договору я жодного з вами не підписувала.

Стали її заспокоювати та вмовляти. Мовляв, не звертайте уваги на ці гроші. Це якщо раптом у вас на щось не вистачить, тоді включиться кредит на витрату цих грошей.

Але люди родом із СРСР стійкі. І нікому намагаються не вірити. Особливо державі. Особливо банкам, хоч і державним. Та й не звикли жити в кредит, тільки на свої. Забирайте гроші, мені не потрібно.

Дійшла розмова до високих нот. Прибрали. Хоча й запевняли, що при отриманні нової картки «усім збільшують кредитний ліміт», а насправді «вішають» на клієнтів свої гроші.

Почав я розмірковувати, чого хочуть банки. Ну звичайно ж заробити на клієнтах. «Повісити» людині на рахунок гроші. Які нібито-то не кредит, а тільки кредитний ліміт. А як літній людині розібратися що до чого? А як рахують, які гроші людини, а які кредитні? Як завжди: покуримо твої, а потім кожен свої? І візьми ти хоч копійчину цього кредиту, то нарахують тобі відсотки, варто лише затриматись хоч на день. І буде людина бігати, проклинаючи Верховну Раду та Президента, щоб списали їй цей кредит.

Ось говорять на всіх каналах, що ворог через Телеграм виманює у наших громадян гроші. Знаю, сам якось попався, коли «друг» попросив. Лоханувся. А тут державний банк вішає без жодних договорів кредити, і ніхто не бачить. Нам же ясно, що якщо не бачить той, кому належить бачити, бо значить комусь треба щоб не бачили. Ну, звичайно ж абсолютно безкорисливо…

І так з усіх боків, тільки й чекаєш, де тебе ще кинуть. Вже кінець травня, а енергетики ще розрахунків за квітень бізнесу не дали. Гроші завжди вимагають авансом, вже на 2 місяці наперед. Зрозуміло, що війна і ворожі ракети. Але штат тих, хто рахує, завжди тільки росте, а рахують все гірше. І про необхідність збільшення тарифів постійно плачуться. Та за таку роботу їм взагалі платити не треба. От і буде економія! Ні, кажуть, все для вашої зручності. Розрахунки дистанційно. Хоча кажуть, що частина цих дистанційних працівників знаходиться десь у Європі. Брешуть звичайно.

То хто ж у країні відповідає не лише за розрахунки та незрозумілі кредити, а взагалі за право громадян не бути обдуреним? Питання риторичне.