Один знайомий, в якого я завжди брав музичні диски, зараз воює на Сході. Раз на місяць телефонували один одному, чи я йому, чи він мені. Без уточнень. Де. Як. Нашим бійцям теж дуже потрібна підтримка. Іноді просто розмовою. Про музику. Про життя.
Дзвінок. Беру трубку.
- Саша, привіт.
- Привіт, відповідаю. Це хто?
- А хто ж в тебе на фронті з друзів?
- (називаю ім'я) це ти?
- Авжеж? Як справи?
- Щось в тебе номер не той, що був.
- Так, не той. Того більш немає. До речи, допоможи. Поклади на рахунок 100 грн.
Ну я й поповнив рахунок. Через 2 дні знов дзвінок.
- Поклади ще 200. Вийшли з боїв, треба з рідними поспілкуватися.
Через 2 дні отримав пенсію, поповнив ще раз рахунок. Знов дзвінок:
- Слухай, така справа, ти можеш мені на 2-3 дні позичити 2 тис?
Тут взяли мене сумніви. Наші бійці, що на передій, не можуть так себе вести. Розповідати про бої, та тут же просити гроші позичити. Увів цей номер у Google. Мама рідна! Там цей номер …505-47-… і 067, 068, 097, 098, 050, 063, 093, ще декілька операторів. І адреса – Київ, бульвар Перова, 36. Торгівельний центр …
Стало зрозуміло, що це шахраї. Але не просто шахраї, а з масштабом. Зі свого життєвого досвіду знаю, як просто фахівцям МВС знайти телефон. Так що, шахраї працюють просто так? Або як то кажуть «під дахом»?
Я не жалкую про свої 100-200 грн. Я думаю про інше. Український народ дуже добрий. Готовий допомогти кожному. А ось ці шахраї вбивають віру у людей. Змушують з підозрою відноситися до кожного. Та їм ще хтось і допомагає…
