Найбільшу внутрішню травму людині приносить навіть не фізичний біль. Якщо він у щось вірить і щось любить, сподівається на щось, і раптом це руйнується, тобто відбувається крах його ідеалів, то це і приносить людині найбільше страждання. Та ще й не йому самому. Одночасно одержують моральну травму ще багато народу.
Я з того покоління, яке в інститутах вивчало політекономію соціалізму та науковий комунізм. Роль особистості історії комуністична ідеологія завжди принижувала, віддаючи пріоритет народним масам. Начебто не було в історії Чингіз-хана і Цезаря, Гітлера і Сталіна. У всі часи найбільше впливали на суспільні процеси політичні негідники. Для яких життя окремої людини чи народних мас нічого не коштувало.
Ну і пережили ми крах соціалізму, сподіваючись на ситу демократію. Усі сподівалися, що доля кожного громадянина буде основним пріоритетом країни. А отримали по відношенню до громадянина повну байдужість.
І сьогодні такою байдужістю до життя людини, чи маси людей, відрізняється не лише ординський вождь, а й чубатий ватажок Америки.
Але стривайте, Америка ж стовп демократії. Зразкова модель демократичного устрою! Так, була. Але прийшов до влади один негідник, і стався розворот на 180 градусів. А для сотень мільйонів людей обрушилися їх ідеали, куди й до чого їм іти. Усі побачили, що немає жодної демократії. Фантом, який може з'являтись, а може зникати.
Сьогодні демократія впала у боротьбі з агресією та правом сили. Політичні негідники чудово постаралися. Замість вчорашньої згуртованості навколо деяких правил у Світі, йде хаос і безправ'я слабкого. І найбільше посприяв цьому не плішивий, а чубатий.
І якщо завтра Китай нападе на маленький острів, то ніхто не кинеться на захист. Хіба що на словесний. А вже йти воювати проти агресії навряд чи хтось ворухнеться.
Час породжує своїх героїв. Сьогодні час негідників. Тому й руйнуються наші ідеали. Що далі зросте на руїнах демократії?
