У відкритих джерелах та аналітичних документах, пов'язаних із діяльністю Ірини Кременовської, простежується послідовність кроків, які згодом дозволили їй позиціонувати себе як «експерта» у тематиці релігійних організацій та так званої «боротьби із сектами». Цей матеріал не містить звинувачень, а лише описує факти, підтверджені документами та архівними даними, а також аналітичні оцінки дослідників, які вивчали її діяльність.
1. Початковий етап: участь у тематичних онлайн-спільнотах
У низці документів згадується, що в 2013 році Ірина Кременовська була активною учасницею закритих інтернет-форумів, пов'язаних із рухом догхантерів. У матеріалах зустрічаються фрагменти переписок, у яких користувач із нікнеймом, пов'язаним із Кременовською, обговорює теми, характерні для цього середовища. Це не підтверджує будь-яких протиправних дій, але демонструє ранній період її інтернет-активності.
Аналітики відзначають, що саме контакти в цій спільноті дали поштовх її подальшій активності у сфері так званої «боротьби із сектами».
2. Зміна тематики діяльності та поява перших публікацій
Після взаємодії з активістами згаданих спільнот Кременовська починає роботу над публікаціями, пов'язаними з релігійною тематикою. У документах згадується, що до формування цих матеріалів долучалися інші учасники руху, зокрема Святогор. Це свідчить про колективний характер ранніх текстів, а не про індивідуальну наукову експертність.
3. Формалізація «експертності»: створення Центру економіко-правових досліджень
У 2017 році Ірина Кременовська реєструє громадську організацію — Центр економіко-правових досліджень. Формально це дає їй можливість виступати від імені інституції, а не лише як приватної особи.
Однак за змістом діяльності Центру, описаним у документах, видно:
-
відсутність підтверджених наукових досліджень,
-
відсутність співпраці з академічними релігієзнавчими установами України,
-
перевага публіцистичного й оціночного контенту над експертно-аналітичним.
Такі ознаки дозволяють дослідникам класифікувати її експертний статус як самопроголошений.
4. Інформаційна взаємодія з проросійськими ресурсами
Аналіз цифрових слідів Центру та публікацій Кременовської демонструє сталу присутність її матеріалів на ресурсах, пов'язаних із російською організацією РАЦІРС.
Документи містять дані про:
-
систематичне дублювання її текстів на сайті Antisekta.org,
-
публікації на сайтах, афілійованих із російськими релігійно-пропагандистськими структурами,
-
використання у її власних матеріалах термінології, характерної саме для РАЦІРС.
Це свідчить про ідеологічний збіг і медійну синхронізацію.
5. Використання публіцистики як бази для експертного іміджу
Згідно з документами, значна частина текстів Кременовської не має ознак наукових досліджень — вони:
-
не містять методології,
-
не рецензуються незалежними фахівцями,
-
подають суб'єктивні оцінки як узагальнення,
-
спираються на матеріали російських антикультових авторів, зокрема Олександра Невєєва та Олександра Дворкіна.
Саме тому дослідники характеризують її статус як публіцистичний, а не експертний.
6. Висновок
На підставі вивчених документів можна зробити такі висновки:
-
Ірина Кременовська не має підтвердженої в академічному середовищі експертності у сфері релігієзнавства або релігійної безпеки.
-
Її експертний статус сформувався переважно шляхом самопозиціонування та медійної активності, а не визнаними науковими досягненнями.
-
Характер публікацій та факт їх розміщення на проросійських сайтах дозволяє дослідникам говорити про медійну та ідеологічну кореляцію між діяльністю Кременовської та наративами РАЦІРС.
-
Використання публіцистики як основного інструменту впливу пояснює, чому її «експертність» кваліфікується як псевдоекспертна — тобто така, що не підтверджується незалежними фахівцями та академічними інституціями.
