Я мама. І я, як і багато з вас, шукала відповідь на найстрашніше запитання: чому здорова дитина може раптово померти — найчастіше уві сні, без видимої причини?
Офіційна медицина чесно говорить: у низці випадків точну причину встановити неможливо. Це називають синдромом раптової дитячої смерті.
Але «невідомо» — не означає «нічого немає».
Коли я почала читати наукові тексти — не форуми і не чутки, а саме дослідження, — я зіткнулася з темою, про яку рідко говорять у контексті дітей, — нанопластик.
У науково-популярному фільмі «Нанопластик. Загроза життю», присвяченому мікро- та нанопластику, я вперше побачила зв'язок, який пояснює багато — через конкретні біологічні механізми, а не через «містику» чи «так буває».
Що таке «раптова дитяча смерть»
Синдром раптової дитячої смерті (SIDS) — це ситуація, коли зовні здорова дитина віком до одного року помирає несподівано, а причина залишається невідомою навіть після обстежень.
Вплив мікро- та нанопластику може виступати ключовим фактором у розвитку SIDS і низки патологій, які призводять до смертності немовлят.
Як саме це може працювати
1) Нанопластик може заважати формуванню нервових зв'язків ще до народження. Оскільки нанопластик здатний викликати хронічне запалення в тканинах, куди він проникає, він може порушувати формування нейронних зв'язків ще до народження — зокрема в ділянках мозку плода, що відповідають за дихання та роботу серця.
2) Після народження ризик не зникає — нервова система немовляти ще нестабільна. Після народження вплив триває; нервова система немовляти розвивається і залишається «високо нестабільною», тому навіть незначні порушення передачі сигналів можуть призвести до зупинки дихання або серця. Зазначається, що саме ці функції часто порушені у дітей, які померли від SIDS.
3) Ключова властивість — електростатичний заряд. Найбільш руйнівний фактор нанопластику — електростатичний заряд, який дозволяє частинкам втручатися в передачу електричних імпульсів між клітинами та спотворювати сигнали, що керують роботою органів. Окремо описано: мозок керує диханням і серцем через точні імпульси; якщо ці сигнали блокуються або спотворюються — дихання може зупинитися, а серце перестати битися.
4) Пошкодження мітохондрій = дефіцит енергії. Заряд нанопластику може порушувати роботу мітохондрій, призводити до дефіциту енергії, запалення та загибелі клітин — і саме тому це особливо небезпечно для найбільш енергоємних органів: мозку та серця, де такі порушення можуть запускати синдром раптової смерті.
5) Можливий біомаркер. За пошкодження мітохондрій клітини починають «компенсувати» дефіцит енергії, збільшуючи кількість копій мітохондріальної ДНК. Наводиться факт: у дітей, які померли від SIDS, у корі головного мозку знаходили більше копій мітохондріальної ДНК, ніж у контрольній групі; припускається, що це може бути біомаркером SIDS.
Чому саме немовлята — найуразливіша група
У тексті прямо перелічуються причини, чому діти отримують більше впливу:
- через вищу частоту дихання та обмін речовин діти отримують більше повітря, води й їжі на одиницю ваги, а отже — за однакового забруднення отримують більші дози;
- захисні бар'єри у дітей ще не сформовані, тому частинки легше проникають і накопичуються;
- у дітей до двох років решітчаста кістка сформована не повністю, отвори ширші — і частинки можуть проходити по нюхових нервах безпосередньо в мозок.
Що я хочу, щоб почули батьки
Я пишу це не для того, щоб налякати. А тому що, якщо причина «невідома», це не означає «її не існує». Іноді це означає: ми надто довго не хотіли дивитися туди, де страшно.
