Останнє відео, яке я переглянула, відверто шокує. Чому відомі люди сьогодні непомітно для публіки проходять процедури «очищення крові від мікропластику», але водночас мовчать про масштаби проблеми? Адже вже відомо: нанопластик спричиняє більшість ключових захворювань на планеті, посилює стійкість бактерій до антибіотиків і фактично робить неможливим лікування інфекцій.
Наукові дані 2025 року
Дослідження показують: пластик стимулює розвиток антибіотикорезистентності бактерій, створюючи кризу, з якою медицина не справляється.
На ринку та навіть у наукових колах сьогодні обговорюють методи нібито «очищення організму від мікропластику». Це плазмаферез, гемосорбція, апаратні фільтри, харчові адсорбенти чи натуральні добавки. Логіка проста: є токсичне речовина — потрібно вивести.
Але правда жорсткіша: жоден із цих методів не усуває проблему. Мікропластик у наноформі вже проникає в клітини, тканини й навіть нейрони. Це не «гість» у кровотоці, якого можна попросити піти. Він інтегрувався у наш організм.
Так, можна відфільтрувати плазму, додати розчин. Проте сам розчин теж контактує з пластиком — із контейнерів, трубок, систем. Виходить парадокс: ми намагаємося боротися з пластиком за допомогою пластику. Такі процедури справді можуть знизити токсичне навантаження, але вони не здатні вивести пластик із клітин, нейтралізувати його заряд, відновити пошкоджені сигнальні шляхи чи захистити мозок, імунну систему й мітохондрії.
Чому мовчать?
Чому про це не говорять ті, хто має мільйони підписників? Чому замість відкритих дискусій ми бачимо тишу? Тим часом вчені, які працюють над вирішенням цієї проблеми, стикаються з браком фінансування й відсутністю базового обладнання. Багато хто змушений відволікатися на буденні справи, щоб просто прогодувати сім'ю.
Пластик у мозку — реальність
Для наочності: у людей, які страждали на деменцію й померли, у тканинах мозку виявляють еквівалент кількох пластикових ложок. Це демонструє, наскільки глибоко пластик впливає на роботу нервової системи.
Глобальний контекст
Чому ж рішення досі немає? Причина — хронічне недофінансування та відсутність міжнародної стратегії. У світі гранти на дослідження нанопластику мізерні. Окремі ініціативи не здатні змінити ситуацію без глобальної співпраці й значних інвестицій.
Політики та медіа зосереджуються на короткострокових інтересах, а тему замовчують. Вмикаючи телевізор, ми чуємо про рейтинги, сенсації, політичні баталії — але не про геодинамічну кризу чи загрозу нанопластику. Таке мовчання створює ілюзію, що проблема зникне сама собою. Насправді ж дані свідчать протилежне: криза досягла критичної точки й загрожує самому існуванню життя.
Що потрібно робити?
Сьогодні як ніколи потрібна максимальна підтримка науки. Держави зобов'язані виділяти пріоритетне фінансування на дослідження впливу нанопластику, зокрема його здатності накопичувати електростатичний заряд і впливати на біологічні системи.
Люди, будь ласка, діліться цією інформацією. Поширюйте, обговорюйте, не залишайтеся байдужими. Пластик уже зараз впливає на нас, на наших дітей, на всіх без винятку. Часу для мовчання більше немає.
