Сьогодні ми вже точно знаємо: нанопластик набагато небезпечніший за мікропластик. І справа не лише в його розмірі, а в тому, як саме він взаємодіє з живими організмами. Чим менша пластикова частинка, тим вища її здатність накопичувати електростатичний заряд, і в цьому сенсі нанопластик є справжнім рекордсменом.
Через поєднання надмалих розмірів і властивостей так званого електрета пластикові частинки перестають бути інертними. Вони заряджаються й перетворюються на трильйони мікроскопічних активних об'єктів, які легко проникають глибоко в тканини, взаємодіють із клітинами, можуть порушувати їхню роботу й навіть руйнувати клітинну структуру. Саме цей заряд робить нанопластик особливо підступним, адже він дозволяє частинкам проходити там, де раніше існував природний захист.
Ми звикли думати про електрику як про щось штучне — розетки, дроти, батарейки. Але насправді електричні імпульси є мовою самого життя. На електричних сигналах працює нервова система, м'язи, серце, обмін речовин і взаємодія клітин між собою. Уся біосфера буквально «розмовляє» мовою електричних імпульсів. І саме в ці найтонші процеси сьогодні починає втручатися електростатично заряджений мікро- та нанопластик.
Сьогодні ці частинки вже повсюдні: вони присутні у воді, повітрі й ґрунті, потрапляють у живі організми та вже втручаються в електричні й біохімічні процеси природи. Це не катастрофа одного дня і не сюжет фантастичного фільму. Це тихий, постійний процес, який відбувається просто зараз і поступово змінює умови життя на планеті.
