Макрон продовжує надувати щоки в потузі зробити Францію великим геополітичним гравцем та зробити Європу третім світовим гравцем разом з США та Китаєм. І це незважаючи на те, що в самій Франції купа внутрішніх проблем.
Саме так можна кваліфікувати заяви президента Франції після визиту до Китаю. Слід зазначити, що Макрон послідовний в своїх діях. З початку війни в Україні він постійно намагався просувати свої ініціативи уміротворення Путіна не зважаючи на іх безглуздість. Слід зауважити, що ініціативу Макрона підтримав єесовськи високопосадовець Шарль Мішель. Вона близька і канслеру Німеччини Шольцу.
В старій Європі давно гуляє ідея відчипитися від США, та стати геополітичним гравцем на світовій арені. Після ІІ світової європейці піднакопили економічний жирок. Крах СРСР породив хибну думку про зникнення загрози з боку Росії, а приборкання війни на Балканах додала оптимізму західним лідерам. Особливо в цьому питанні активні Франція та Німеччина.
Та наступив 2014 рік. Відверті імперські дії Росії мали остудити гарячі мрії стратегічних автономників. Та ні, цього не сталося. Навіть велике вторгнення Росії 24 лютого не отрезвили цих політиків. То чому ж вони такі вперті?
По-перше, Німеччина та Франція вважають, що найбільша загроза для них, Росія, зупинена. Вона послаблена та готова домовлятися. По-друге, між Німеччиною та Францією є ще Східна Європа і вона не пропусте Росію до них. По-третє, Китай від них далеко і не загрожує. Отже, можна й повижучуватися перед США.
Втім, не думаю, що ідею стратегічної автономії очікує райдужна перспектива.
Країни Східної Європи зовсім іншої думки щодо Росії. Історична пам'ять та реалії сьогодення доводять протилежне. До того ж, вони бачили, як Франція та Німеччина реагували на початок великого вторгнення Росії. Думаю, що вибір між стратегічною автономією та партнерством із США буде на користь останнього.
Отже, світ, як і раніше залишить біполярним: США та Китай.
