Вчора зустрів знайомого. Поговорили про те се. Дивлюся, якийсь сумний мій знайомий. Спитати не наважився та він сам мені:
- Слухай, якщо, не дай господь, до нашого міста дійдуть росіяни ти що робити будеш?
- Та я ж тобі уже казав, зубами буду рвати. Та що сталося?
А далі знайомий повідав історію свого спілкування з офіцером нової поліції. Їх шляхи переткнулися в одній компанії в неформальних умовах. Сиділи, пили пиво та спілкувалися. Сьогодні не обійти теми війни та окупації. Розмова відверта. І от, цей «поліцай», саме так його назвав мій знайомий, все більше мовчав з цих тем. А потім, відверто та деяким захопленням, видав, що в Криму справжній порядок, а не те, що у нас. Живеться там набагато краще та заможніше, ніж у нас. Знає про це він точно, тому що кожного літа його рідні відпочивають в Криму у своїх родичів. «Нам би такий порядок».
- Отакі, друже, поліцаї служать тепер в нашій оновленій поліції, — зауважив мій знайомий.
Ми ще трошки поспілкувалися на цю тему та розійшлися. Але ж гвоздик в голові залишився. Поліцай на посаді, працює, чи робить вигляд, що працює та очікує справжнього порядку.
Напевно, він не один такий поліцай в новій Національній поліції. Чи не так?
