Я десь щиро дивуюси тому, шо піднявси хейт з приводу програми святкування для міста Чернівці.
Люди, ви серйозно? Дивітси, зараз я напишу несмішний лонгрід, йкий чітко покаже, шо це місто і ці містяни заслуговують саме такого формату святкування.
В селі, поки файна погода — всі займалиси жнивами і свято «обжинки» хош не хош припадало на той час, коли починалиси дощі. Для того, шоп люди не ходили затрасканими від болота — на місці святкування щедро розсипали сіно і солому, якої після жнив було завалісь. От і в нашому місті на святі сиру/вареника/гарбуза/міста (виберіть собі ближче до душі) заведено розкладати солому. Ніхто не може пояснити чому. Дуже просто — бо це вже на генетичному рівні закладено. Ну і так хоть трохи можна ями на дорогах сховати.
В селі любий гендель починав наливати лиш після того, як служба в церкві скінчиласи. От і в нашому місті генделі зранку не працюють і туристи (всі обитроє, які найшли чим приїхати на острів) не мають піти куди зранку поснідати. Нуашо, економічна складова важливіша чим туристичне лице міста. Ібо нєфіг зранку пузо набивати і харю заливати.
В селі кожного року потрібно згадати померших і піти на гробки поставити поману. От і в нашому місті вирішили по своєму цю традицію підтримати — поставили могилку з хрестом на центральній площі. Все для людей — бо цвинтарь далеко, а тролєйбуси не всігда ходють. А так — і недалечко і дань традиціям можна віддати. От і роздають кожного року коло хреста — то яєшню то торт увідє труни.
В селі рік заснування завжди рахувавси не від першої згадки, а від дати, коли освятили церкву, храм. Бо село без церкви ніколи не вважалоси селом, общиною, в кращому випадку хутором. От і в нашому місті вважають за неприйнятне називати себе хутором, тому і день міста — це день хутора получаєси. Тому і неймінг свята змінили на Храм. Бо це найгоноровіше свято в селі. І саме на храм кличуть гостей, шоп показатиси. Все логічно і традиційно.
В селі на вісіллю завжди була традиція, коли співачки з кухарков сходилиси до вінчальних батьків і півгодини співали їм, продаючи курку. От і в нашому місті, ніхто не може пояснити чому, але заведено шоп грав діджей на вісілю. Но, обізатєльно ще тра покликати любих лабухів, які мають статус народного чи заслуженого колективу. І вони тоже півгодини співають. І тоже гроші беруть, але вже курку не дають, лиш листівку вітальну. Ібо місто понтів і традицій.
Такшо, шановні жителі сумрачного світу фийсбука, перестаньте плюватиси. Повтирайтеси і йдіть до клюбу на виставу «жило-було село». Традиції нада шанувати. Особливо в такій ошатній залі, як наше місто.
